— Тобі ця квартира взагалі не потрібна, ти в ній просто марнуєш життя, а
— Надіє, тільки не роби з цього трагедію, я просто взяв їх на пару
— Та такого не може бути! Я що, нинішній? Я ніколи в житті в
— Яка ще оплата через термінал, ти при своєму розумі? Мій брат сказав, що
Осіннє сонце ледь пробивалося крізь старий тюль на кухонному вікні, малюючи на клейонці бліді
— Вона має повне право прийти, це ж мій ювілей, а не твій особистий
— Я більше не хочу бачити тебе щоранку, Надіє. Мені вже майже шістдесят, і
Вечірнє сонце повільно сідало за верби, кидаючи довгі тіні на свіжовикошену траву. На просторій,
— Ти просто кинула чоловіка з хворою мамою, бо тобі захотілося спокійного життя, так
– Не приходь, мамо, нас удома не буде, – сухо й холодно пролунав у