Чоловік у мене чудовий, але його мама – це щось. У мене із нею з самого початку склалися напружені стосунки. Світлана Іванівна – жінка примхлива і владна, любить, щоб все було так, як хочеться їй. Якщо зі своїми родичами вона ще намагається знаходити компроміси, і здебільшого вони вже звикли до неї, то зі мною свекруха спілкується дуже зарозуміло, ніби робить послугу мені.
Так як живемо ми досить далеко від неї, я раніше думала, що це не вплине на наше життя, і що з часом ми з нею порозуміємося. Однак уже минуло майже два роки з моменту нашого з чоловіком весілля, нічого не змінилося, навіть стало гірше.
Зі свекрухою ми бачимося не надто часто – тільки під час свят. Але і цього, на мій погляд, дуже багато. Вона поводиться просто нестерпно: може спілкуватися так, ніби мене немає в кімнаті, критикувати мій зовнішній вигляд, перебивати мене і виправляти мої помилки в мові. Чоловік просить, щоб я не звертала на це все увагу або ставилася з гумором, але у мене не виходить. Я всі образи сприймаю занадто близько до душі. Я вважаю, що у неї немає ніяких підстав, так зі мною поводитися.
А ще, Світлана Іванівна любить обговорювати те, яка я господиня. Коли вона буває у нас в гостях, то поводиться як ревізор – шукає пил і павутину в кутках, придивляється до чистоти чашок. Кілька разів відбувалося так, що вона діставала з шафи чистий посуд, і демонстративно йшла його перемивати. Це ж справжня неповага до мене, як до жінки. Часто ця жінка критикує моє куховарство перед чоловіком і іншими гостями, наголошуючи на тому, що готувати я теж не вмію.
До останнього сімейного свята я готувалася дуже відповідальністю – приготувала два хороших, дорогих салати, які повинні були стати «родзинкою» столу. Але Світлана Іванівна, поки я відходила, встигла їх переробити і таким чином їх зіпсувати. Коли я це помітила, то мені стало дуже прикро. Свято я покинула раніше, а чоловік, замість того, щоб підтримати мене, сказав, що я поводжу себе, як дитина, бо нічого поганого мама не зробила. Але я вважаю інакше.
Раніше я завжди любила готувати, і робила це добре, але через свекруху у мене з’явилися комплекси. Тепер мені здається, що вся їжа, яку я приготувала – не смачна. Після усього пережитого, у мене пропало бажання щось готувати і влаштовувати застілля у нас вдома.
Я не знаю, як поводитися зі свекрухою – звичайно, можна пропускати всі сімейні збори, але тоді у нас з чоловіком можуть початися непорозуміння, і вона цьому буде тільки рада. На даний момент часу, я не уявляю, що мені робити, щоб налагодити родинні стосунки. Світлана Іванівна робить все, щоб їх зіпсувати. Не пускати її до нас я теж не можу, адже це мама мого чоловіка. І продовжувати жити так далі, теж не хочу.
Фото ілюстративне – velens.
