В житті іноді буває так, що рідна тобі людина більше тягнеться до інших, ніж до тебе, адже родину ми не обираємо, найрідніших людей нам посилає Господь, ми можемо обирати друзів, з якими нам добре та комфортно. Я не знаю, чи ви мене вірно зрозумієте, але я дуже тішуся, що в моєї доньки дуже хороша свекруха.
Так склалося, що рідна мати мого зятя стала справжньою мамою для моєї доньки.
Живу я в хаті одна, в маленькому селі, у мене одна донечка. Після весілля, яке до речі ми зіграли в нашому селі, в справжньому шалаші, чоловік забрав мою Анну жити до себе в місто, адже вже там мав своє житло.
У моїх сватів трикімнатна квартира, вона належить матері мого зятя, моїй свасі. Анну вони мою прийняли, як рідну доньку. Діти до мене приїжджають правда дуже рідко, але я радію, що моїй донечці там добре. Вона наче вдома там живе.
Свекруха їй стала, як рідна сестра, як подруга, можна сказати. Сваха моя набагато молодша за мене, має гарний смак, доглядає за собою, гарно одягається. Хоча я проста сільська жінка і косметики у мене ніякої зовсім немає, але я її не засуджую, лише захоплююся нею, що в самої так не вийшло свого часу.
Коли у Анни є час і вона мені телефонує, то лише й про свекруху мову веде: мама так смачно вечерю вчора приготувала, мама гарні шпалери обрала, мама мене до ресторану водила, ми з мамою відпочивати їздили, квитки купили в кіно.
І можливо інша жінка ревнувала свою доньку, але я дуже щаслива, що моїй дитині там добре живеться. У неї тепер дуже хороша родина.
І коли Анна мені телефонує, я їй щоразу кажу, цінуй тих людей і бережи ваші теплі відносини, адже це дуже велика рідкість в наш час.
Іноді, звісно, мені на душі прикро, адже донька мене не кличе до себе в гості, ніколи мене не повела в якесь кафе на каву, я жінка сільська, проста, одягнена звичайно, не по сучасному, як колись мені сказала Анна. Але потім розумію, що, можливо, й моя вина в тому є, що я не така, як моя сваха. Але потім заспокоюю себе, бо розумію, що немає більшого щастя для жінки, як добрий чоловік та мудра свекруха.
Фото ілюстративне.
