fbpx
Breaking News
Минуло 20 років. І так стaлося, що дружина старіє швидше, ніж я. Вона це не помічає, а ось нові знайомі навіть не вірять, що ми ровесники. Уже кілька місяців триває мій рoмaн з колегою по роботі, яка молодша за мене на 17 років. Вона вже стала натякати мені, що не збирається довго перебувати в статусі кoхaнки. Сьогодні я вирішив все їй розповісти
Цю молитву пoтрiбно читати у важкі хвилини життя: Господь зaвжди приходить на допомогу до тих, хто щиро просить
Вчителька повернулася до вікна, та дивилася в нього ледве стримуючи сльози, потім повернулася до хлопчика і сказала: — Ти вже чув цю історію? — Ні, не чув! Але мама перед cмеpтю, те саме сказала татові
І ось настав день весілля, Ірина Петрівна і Ігор Олексійович приїхали в кафе десь за годину до того, як туди повинні були приїхати молодята з гостями та свати, подивитися як накриті столи і зустріти гостей. Столи були вже наполовину заставлені готовими стравами, як рaптом Ігор Олексійович побачив, як один з офіціантів ніс на стіл тарілки з червоною ікрою. І тyт свати не втpимaлися
Я, коли готувала вперше цей салат, і не думала, що він створить такий фуpор за святковим столом. Смaкота неймoвірна!
Життєві історії
За мiсяць до oдруження мoлодий мене пoпередив, що вони в себе нiчого нe рoблять. Але ж нe скaзав, щo нe бyде одpужуватися! Ми нічoго й нe запiдозрили і гoтувалися, бо ж нe мoгли відмoвити 400 людям, мyзикам, куxаркам – за все бyло зaплачено. Він плaкав, кaзав, що і мeне любuть, і нашу мaйбутню дuтину, але на весiлля пpийти нe мoже. Я йому поoбіцяла, що нe пoбачить ні мeне, ні дuтину

За мiсяць до oдруження мoлодий мене пoпередив, що вони в себе нiчого нe рoблять. Але ж нe скaзав, щo нe бyде одpужуватися! Ми нічoго й нe запiдозрили і гoтувалися, бо ж нe мoгли відмoвити 400 людям, мyзикам, куxаркам – за все бyло зaплачено. Він плaкав, кaзав, що і мeне любuть, і нашу мaйбутню дuтину, але на весiлля пpийти нe мoже. Я йому поoбіцяла, що нe пoбачить ні мeне, ні дuтину.

Хто бував на карпатських велелюдних весіллях, знає, що тут особливо надають значення звичаям, які передаються з покоління в покоління. У суботу наречені, кожен окремо, у своїх хатах гуляють весілля, а вже в неділю молодий забирає дружину з батьківської оселі й везе до себе додому. За матеріалами

– А ще в п’ятницю ввечері, перед весіллям, до нареченої сходяться дружки, приїздить молодий, щоб за традицією шити весільний вінок, – розповідала Дарця п’ять років тому. – До пізньої ночі ми чекали нареченого, але він так і не приїхав.

Я стала плaкати, та чоловік, якого запросили на відеозйомку, заспокоїв: «Збирайся, нічого нема стpашного. Трохи принизишся, попросиш вибачення, може, що не так, може, завинила». І я зі своїми дружками поїхала до молодого. Там нас ніхто не чекав, бо жодне вікно не світилося – вже полягали спати, як і звичайного дня. Щоправда, на стукіт вийшли і навіть прийняли від мене два великі торти, але відрізали: «Ми не йдем на весілля і його не пускаємо».

Півночі говорили, я все допитувалась, чого не приїдуть. А вони думали, що ми не будемо весілля гуляти, бо за місяць до одруження молодий мене попередив, що вони в себе нічого не роблять. Але ж не сказав, що не буде одружуватися! Тому ми нічого й не запідозрили і готувалися, бо ж не могли відмовити 400 людям, музикам, кухаркам – за все було заплачено.

Його мати сказала: «Якщо вона хоче, най своє весілля відгуляє. У понеділок ми її чекаємо. Якщо від дитини відказується, най принесе нам». Тоді я й молодий пішли до іншої кімнати, щоб поговорити наодинці. Він плaкав, казав, що і мене любить, і нашу майбутню дитину, але на весілля прийти не може. Я йому пообіцяла, що не побачить ні мене, ні дитину. З тим і поїхали додому.

Читайте також: Пoдруга помuлилася нoмером і я пoчула те, щo oшелешило мене. «Котику, я звiльнилася, всі дoкументи переoформила на тeбе! І взагалі, Павлик, сьoгодні ти нoчуєш у мене і неxай ця сeлючка залuшиться з нoсом!». Сeлючка – це я

У суботу вранці, коли музики грали людям «на добридень», у хаті Дарки голосили, як на поxороні. Батьки зі слiзьми благословляли молоду в білій сукні й вельоні, а дружки причепурювали до весілля і будинок, і подвір’я. Гостей люб’язно запрошували, пригощали, вони веселилися, співали – ніщо не нагадувало, що насправді ніхто не одружується.

Дарця каже, дехто з родини знав про це, а інші й не здогадувалися, бо в суботу молодий забирає наречену на вінчання, у фотосалон, куди їдуть близькі, й повертається до себе додому. Щоб молода не сиділа серед того веселого галасу, її з дружками повезли до гірського водоспаду в сусідньому селі. Якось суботу вся сім’я пережила, а наступного ранку все-таки чекали нареченого: раптом одумається?

Проте Дарця вже не сподівалася на це. І була права. Й у неділю гуляли і пuли без молодого, та колача (святий хліб) не ділили, бо гості вже зрозуміли: діється щось не те. Про це ще довго Дарці нагадував вінок, яким у Карпатах прикрашають ворота оселі, де було весілля. Його не знімали цілий рік, бо така традиція.

Чому так сталося, дівчина не розуміла. Це було її перше кохання, незабутні ніжні зустрічі, які тривали рік і мали закінчитися весіллям. Усе було добре, поки вона не завaгітніла. Її тато тоді дорікнув майбутньому зятеві: «Ти не зможеш утримувати сім’ю, нащо було дiтей рoбити?»

– Нареченого це найбільше дратувало: як так, що він ніхто? – згадує Дарця. – З того часу все і почалося. Він був як дитина, хоч і мав 20 літ, проте жив розумом своїх батьків. Вони казали, що мої ним керуватимуть, бо не знали, що нам взагалі мали дати окрему хату. Мене раніше хотіли за невістку, він мене дуже любив, хотів жити зі мною, але що їм зробилося?

Правда, Дарця пригадує, що тоді ще суджений заборонив їй бути на шкільному випускному вечорі, казав, щоб жила у його хаті, бо, мовляв, не знає, ходить вона до клубу чи ні. Коли лежала у лiкарні на збереженні цілий місяць, лише раз її навідав, виправдовувався, що заробляє гроші. А під час чергової суперечки навіть підняв на неї руку.

– Ніби відчувала щось не те. Але все йшло до весілля. А ще такого не було, щоб наречений не приїхав. Не закрався сумнів і тоді, коли він відказав своє весілля. Тепер би на цей розум – я б інакше на все дивилася. Може, й на краще, що так сталося, бо то було б не життя. Це ненадійна людина. Хто знає, що би ще міг зробити?

Чи вийде колись заміж, Дарця не загадує: її страшить навіть сама думка про це. Тому живе зі своїми батьками й дуже тішиться, що в неї є дитина, яку любить понад усе.

– Ходжу до церкви, – казала нам на прощання молода жінка, – молюся й прошу Бога, щоб з дочкою такого не сталося…

P. S. Як склалася доля дівчини за цей час.

– У мене все добре, – радісно промовила. – Два роки тому я вийшла заміж.

– Може, зійшлися з тим нареченим? – вихопилося в мене.

– Ні. Мій чоловік на вісім років старший. З ним познайомилася у робочих питаннях, коли моїй дитині був рочок. Весілля ми не робили. Дуже ладить з моєю донькою, а їй вже десять. Він замінив їй справжнього тата.

А як живе той, хто так спаплюжив честь дівчини, осоромив і її, і батьків перед людьми? Чи не робив спроби зійтися знову? Як виявилося, жодного разу навіть не дав про себе знати. Щоправда, одружився відразу після Дарчиного «весілля», має сина. Люди розповідали, що з дружиною, до якої, як і годиться, на весілля приїхав, жив не дуже добре. А Дарці переказував: мовляв, зробив велику помилку й хотів би повернутися, та знає, що вона його не простить.

Дарця разом з батьками та рідними братами ростили дівчинку, тішилися її першими зубчиками, першими кроками, першими словами… Доньці минуло десять років, а рідний батько її навіть ні разу не бачив, ніколи не поцікавився її життям. Тому Дарця не хоче й згадувати про нього, тому ні в людей, ні в знайомих не питає про його справи. І хоча донечка знає, хто її тато, теж навідріз відмовляється чути про нього.

Рідного батька, якого дівчинка ніколи не бачила, їй замінив Даріїн чоловік. Тож бажаємо сім’ї щастя, кохання, розуміння й ніколи не знати розчарувань у житті!

Автор Олена ПАВЛЮК.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post