Ми з чоловіком, після того, як одружилися довго жили на орендованій квартирі, адже не мали грошей на своє власне житло. Батьки Сергія жили в селі, а мої тато з мамою – в місті, але у мене ще є молодший брат, який живе з ними в двокімнатній квартирі, тому жити з батьками у нас можливості не було.

Тоді ми вирішили, що будемо багато працювати, щоб відкласти гроші собі на квартиру. Я працювала майже без вихідних, Сергій брав підробітки і за два роки ми відклали чималу суму, але на житло не вистачало.

Тоді нам вирішили допомогти мої батьки, адже я тоді вже чекала дитину, тому скоро мала йти в декрет. Тато з мамою взяли кредит і дали нам 7 тисяч доларів. Ми ж Сергієм були щасливі, адже наша мрія була вже близько, та й щиро хотіли, щоб наш малюк жив у своєму будинку.

А потім до нас якось приїхала мама з Сергія, вона з’явилася без попередження. Моя свекруха дістала 20 тисяч гривень і поклала їх на стіл. Вона сказала, що у неї багато грошей немає і вона не може нам дуже допомогти, але готова поділитися останнім, аби хоч щось додати до нашого житла.

Ми знали, що в них в селі роботи небагато і зарплати малі, але ці 20 тисяч – були великі гроші для мами чоловіка. Ми щиро подякували їй і вона радісно повернулася додому, вважаючи, що дуже нам допомогла.

Зараз у нас маленький синочок. Ми живемо у своїй невеличкій однокімнатній, але затишній, квартирі. Щиро дякуємо своїм батькам, не зважаючи на те, хто скільки нам допоміг, адже для них усіх це були великі гроші.

Фото ілюстративне.