Я довго вагалася, перш ніж писати, але дні йдуть, а спокійніше мені не стає. Дуже хочу поділитися з читачами та читачками своєю проблемою, щоб на душі стало легше.
Напишу трішечки про себе, для розуміння.
Я мама двох діток, маю хорошого та турботливого чоловіка. Живемо ми не шикарно, але маємо свою квартиру, автомобіль, можемо дозволити собі раз у рік поїхати на відпочинок за кордон. Чоловік мій отримує зарплату 12 тисяч гривень, а я трішки менше – 8 тисяч. Але для нашого невеличкого містечка це гарні гроші.
Одним словом я вважаю свою сім’ю зразковою, і для мене сім’я – найбільша людська цінність.
Нещодавно я дізналася, що чоловік моєї подруги їй зраджує. Я зустріла його з тією жінкою в магазині, вони разом купували продукти, я зрозуміла, що вони десь разом живуть, орендують якусь квартиру.
Людмилу я знаю ще зі школи, ми з нею дружимо багато років, тому я не могла це просто так залишити. Після тієї зустрічі я набрала її чоловіка і він мені зізнався в усьому, але сказав, що розчарувався в тій жінці і вони вже більше не зустрічаються. Він зрозумів, що то була помилка, просив нічого не говорити Людмилі.
Я й промовчала. Бо боялася, якщо я скажу Люді все, то вони розлучаться і я зруйную сім’ю.
Але минуло трохи часу, а я не можу дивитися подрузі в очі. Якийсь такий тягар на душі, що не передати словами, наче я завинила перед нею. Можливо, я негарно вчинила.
Порадьте мені щось, бідь ласка, бо важко на душі, непросто з цим жити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
