Ми з Богданом вже збиралися одружитися, готувалися стати однією сім’єю, але грошей на весілля не було, тому ми вирішили, що поки будемо жити разом, а гроші на святкування одруження відкладатимемо поступово, щоб на весілля запросити всю нашу велику родину, адже вона у нас чималенька. У нас обох є власні квартири, але так як моя квартира більша, то ми відразу вирішили, що будемо жити у мене.
Вирішили ми це ще пів року тому. За цей час я затіяла невеликий косметичний ремонт в одній з кімнат у своїй квартирі і вирішила поміняти там меблі, адже ми молоді люди, хочеться жити в хороших умовах і в комфорті, адже до нас друзі приходять і родина.
Так як Богдан зараз живе у мене, а свою квартиру здає в оренду, то я розраховувала, що він мені в цьому допоможе. Однак коли я попросила Богдана заїхати зі мною в магазин, щоб накупити там різні потрібні зараз нам речі: деякі будівельні матеріали, штори, світильник, карниз, плінтуса. Богдан погодився, жодного разу мені нічим не заперечив. А коли я вже скупилася і ми пішли розраховуватися за все, то Богдан на касі просто відійшов в сторону, поступаючись можливістю оплатити все це мені.
Я, звичайно, розумію, що це не його квартира, проте сума в чеку була не така вже й велика, я всі речі вибирала найдешевші, і він легко міг її оплатити. У нього зарплата вище моєї, а тепер до цього завдяки мені ще додався дохід з квартирантів.
Я вирішила з Богданом про це відверто поговорити, адже так не має бути. Я ж витратила всі свої гроші, хоча сподівалася на його підтримку та допомогу, я не очікувала такого і розчарувалася трохи. Зваживши все, я вирішила, що потрібно з ним прямо поговорити, краще всі непорозуміння з’ясувати відразу, ніж ображатися потім. А Богдан мені відразу сказав, що не бачить сенсу вкладатися в чужу квартиру і я маю його зрозуміти. Мовляв, я для себе затіяла цей ремонт і заміну меблів. Будь-який інший чоловік на його місці вчинив би так само, адже ніхто не хоче вкладати кошти в чуже житло, адже мало що там може відбутися.
Богдану здається, що все в моїй квартирі і так було нормально, і старі меблі могли прослужити ще багато років. В принципі, з цим було важко посперечатися, і я погодилася. Але якщо вже поселилися сумніви, то я вирішила розпитати його про наше майбутнє спільного життя так би мовити ще заздалегідь до весілля.
З’ясувалося, що навіть якщо ми одружимося і будемо жити у мене, то він не має наміру вкладатися в мою квартиру з принципу зовсім. Мовляв, він же не є в ній господарем, і вона оформлена тільки на мене, тому це лише моє особисте майно. Коли я сказала, що це буде не справедливо: виходить, що всі витрати по благоустрою буду оплачувати лише я одна, хоча жити тут ми будемо разом, а на перспективу – ще й з дітьми, то він запропонував через якийсь час помінятися ролями, якщо мене влаштовує його квартира.
Я на це погодилася, і тоді відразу почалися вмовляння трохи почекати: він говорить, що здав квартиру з договором оренди на довгий час, і що вже взяв заставу зі своїх квартирантів, частину грошей вони вже йому оплатили. Сказав, що виручені гроші він хоче вкласти в наше весілля. Але у нього якесь дивне ставлення до сім’ї і грошей в родині, я такого не розумію, бо для мене в сім’ї все має бути спільне.
Я не чекаю від свого чоловіка великих грошей, проте мені здається, що робити щось для свого будинку – це нормально, і не важливо, на кого ця квартира оформлена. Як ми збираємося тоді ділити кому що робити? А якщо дитина з’явиться, теж одне одному будемо рахувати зайву копійку. Як донести до Богдана свою точку зору і як тоді ділити бюджет і обов’язки? Може теж з нього орендну плату брати за квартиру тоді, якщо він так себе поводить? Але хіба то сім’я, для чого взагалі тоді одружуватися нам?
Фото ілюстративне.
