Олександр вже давно хотів сказати своїй дружині Ользі, щоб її мама вже звикала справлятися з усім без них.
– Зрозумій, Олю, ти вже вийшла в декрет, грошей давати їй більше не зможеш, самій вони зараз потрібні. І я теж цього робити не буду більше, у мене на руках двоє дітей, а через місяць народиш – буде троє діток. Так що твоя мама буде жити на одну пенсію, як всі звичайні пенсіонери, нічого, справиться. А як ти хотіла? І нічого тут недоброго я не бачу, новини в цьому теж немає, люди ж живуть на одну пенсію і нічого.
Ольга 3 роки тому вийшла заміж, маючи вже донечку, яка вже ходила в молодший клас від першого шлюбу. Олександр – другий чоловік.
На момент знайомства зі своїм другим чоловіком вона була жінкою незалежною і самостійною вже багато часу. З дитиною їй, оскільки вона була розлучена і працювала, допомагала рідна мама: привести з садка-школи, відвести на гурток, вчасно смачно нагодувати, посидіти на лікарняному з малою дитиною. А Ольга, в свою чергу, намагалася не залишатися в боргу перед рідною людиною, від якої бачила тільки добро. Давала мамі гроші, скільки могла, допомагала їй в усьому. Не те, щоб платила їй за те, що з дитиною сиділа, а просто так: за мамину квартиру платила коли потрібно було, продукти привозила якісні та корисні, та й просто давала трохи грошей то на нове пальто, то на хороші окуляри, то на платне якісне обстеження, то на техніку в квартиру. Загалом Ольга дуже допомагала своїй мамі теж, за що та була безмежно вдячна.
Дорослі діти повинні допомагати своїм батькам-пенсіонерам, впевнена була Ольга, особливо коли тим досить непросто живеться.
Допомагати своїй матері Ольга продовжувала і після того, як вийшла заміж вдруге за Олександра.
Чоловік знав, що дружина постійно “допомагає тещі”, знизував плечима і ніколи не заперечував, не хотів сперечатися з рідними людьми, адже ще до одруження знав про це добре.
Заробляли вони з дружиною вдвох досить непогано, копійки не рахували, особливо, а мова йшла про порівняно невеликих для їхнього бюджету суми.
Час минав швидко. А недавно, десь кілька днів тому, Ольга вже вийшла в декретну відпустку. Мама і раніше їй в усьому допомагає їй, нічого не змінилося, хоча тепер уже менше – водить свою внучку лише на гурток для малювання.
Коли теща приходила останній раз – мимохідь обмовилася, що їй потрібно здати зимові чоботи в ремонт, а то блискавка стала погано застібатися, та й пофарбувати їх потрібно добре. Скоро буде багато снігу, морози і сніг, тоді їй в ноги буде холодно.
– Так треба нові чоботи тобі купити, пора вже! – спокійно за звичкою сказала Ольга. – Що там вже ремонтувати. Завтра зніму тобі гроші з карти, і підеш купиш собі нове взуття. Я як раз декретні отримала, саме стануть при нагоді.
Треба сказати, зняти для мами гроші Ольга планувала аж ніяк не захмарну суму, особливо на тлі декретних виплат. Так щоб хоч на якісне взуття і тепле вистачило їй, це десь до тисячі гривень.
Та Олександрові це зовсім не сподобалося
– Так справа не піде зовсім! – заявив він. – Пора з цим щось вирішувати і перестати давати мамі гроші. Ну якщо вже в цей раз пообіцяла, зніми і дай матері на взуття, щоб, дійсно, не мерзла. Але попередь, що це – в останній раз, більше ти їй грошей давати не будеш. Нехай береже і взуття, і одяг. Повинна ж вона це розуміти, адже людина доросла. Хто їй допомагатиме? Я? У мене є про кого дбати, зараз ви всі на мені, нехай вибачає. Утримувати ще й твою маму я не буду. Зрештою, у мене і свої батьки є.
Ользі дуже прикро, не знає, що робити і як сказати мамі, щоб на неї не розраховувала. У мами пенсія мінімальна, їй буде несолодко без допомоги доньки.
Фото ілюстративне.
