Знаю я одну жінку, Нелю. У Нелі четверо дітей від 5-ти до 17-ти років. Щиро кажучи, мама вона дуже хороша. З усіма своїми дітьми у неї дуже хороші щирі відносини, вона із задоволенням влаштовує сімейні свята, виготовляє з ними вироби в садочок, активно приймає участь в шкільному житті своїх дітей, допомагає з уроками, поважає і знає всіх дитячих друзів і розмовляє з кожним по душах, між іншим, вона завжди встигає шити, прибирати, готувати на всю свою велику сім’ю.
І щоб ви хотіли знати, Неля цілком щаслива і задоволена, та й вона сама весь час про це говорить усім під ряд.
Я ще дуже добре пам’ятаю, коли її діти були зовсім маленькі, чоловік якось запитав Нелю – мовляв, а що вона хотіла б отримати в подарунок на черговий день народження?
– Не знаю, – розгубилася щиро вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний. Хоча б один день тільки для себе однієї. Хочу побути на самоті – з ранку до вечора. Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні. Але хіба це реально.
Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. Чоловік купив дружині подарунок хороший. Посміялися і забули. І то сказати, це було практично нездійсненно: Неля мала тоді ще зовсім маленьких дітей, та й взагалі, хто б залишився замість неї з дітьми? Цілий день, з чотирма, малий, мала і ще менше, жарт чи що? Так Неля і сама була впевнена, що сказала таке зовсім не подумавши.
Чоловік подарував в той раз сережки, і розмову усі забули.
А сьогодні діти у Нелі все вже відносно великі, немовлят немає. Стали вони вже більше самостійнішими. І вона все частіше заводить розмову про те, що хочеться скоріше всіх уже виростити, на ноги поставити, подивитися, хто як влаштується в житті і почати нарешті жити для себе.
– Ніііі, з онуками своїми я допомагати не буду, навіть най не розраховують зовсім на мене – сміється щиро Неля. – З онуками – нехай як-небудь самі справляються. Награлася я вже в ці ігри, досить з мене вже такого життя. Діти виростуть – поїду подалі з галасливого міста, в якесь маленьке село. Буду жити там одна з чоловіком, тільки для себе. І все! Дітей буду запрошувати на великі свята, раз на рік. Квіточки посаджу, кроликів заведу, буду читати, малювати, фотографувати, дуже люблю шити і вишивати.
Усі знайомі та рідні люди не розуміють Нелю, як так можна, дивляться дивно в її сторону і трохи засуджують. Ну як це, приходиш додому, а там тебе ніхто не чекає? Але Неля хоче пожити трохи спокійно для себе з чоловіком, бо дуже втомилася за всі ці роки.
Дітей відразу налаштовує на самостійне життя. На осуд людей не зважає, хто був на її місці лише той зрозуміє.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pond5.
