З Дмитром я познайомилася десять років тому. Я була без тями від щастя. Потім весілля, поява дитини. Турбота і радість. Так і рік минув. Потім другий. Ми нарешті переїхали від свекрухи, яку я всім дратувала. Думала що так нам буде краще, але на цьому рай закінчився. Чоловіка як підмінили. Він постійно у відрядженнях, вдома його ніколи немає.
Потім я почала помічати, як Дмитро потайки з кимось переписується. Коли ж я якось заглянула в його телефон, то все відразу стало зрозуміло. В Дмитра з’явилась інша жінка. Пам’ятаю його відмовки, як він викручувався, виправдовувався, як мене благала свекруха не подавати на розлучення. Мовляв треба пробачити заради збереження сім’ї, заради дитини. І я пробачила заради дитини. А для себе зрозуміла, що більше я свого чоловіка не кохаю.
Але нічого доброго не вийшло. Знову були нові зради, чоловік поводив себе не добре, він знав, що я все йому пробачу. Доборолась за своє місце під сонцем. Як же я чекала того моменту коли він їхав в чергове відрядження. Я вже почала мріяти про те, щоб одного разу він залишився десь у тієї іншої жінки назавжди, і більше не повертався. Я ненавиділа той час, коли він був удома.
Так минуло п’ять років, даремно витрачених на чужу мені людину. Якось зимою він взагалі сказав, щоб я йшла з дитиною з дому. Гроші і картки тоді забрав. Я опівночі, зима, сніг, йшла з донькою до брата на інший кінець міста. А вранці чоловік примчав, не розуміючи де я поділася і що сталося. Вибачався, сережки подарував, квіти, і я пробачила. Батьки вмовили переїхати до нього в іншу країну, так як Дмитро працював закордоном. Я поїхала. Він обіцяв, що тепер все буде відмінно, що він дуже любить нас, що все для нас зробить.
Зробив. Він залишив мене в чужій країні з дитиною на руках. Без роботи і засобів для існування. Пішов на роботу і не повернувся. Потім написав, що я його дістала. І що ми набридли йому.
Я не знаю що робити. Як далі жити. Як вчинити правильно. От що потрібно цій людині? Їсти завжди наготовлено, прибрано щодня, одяг випраний і випрасуваний, з друзями скрізь ходить. А я дуже втомилася за всі ці роки. Хочу тиші і спокою. Хочу кохати і бути коханою. Де ж це світле почуття, де людські відносини і чому люди не цінують те що їм дано.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
