fbpx
Життєві історії
Як тільки Ольга дізналася, що її донька розлучилася, відразу продала хату в селі і поїхала в місто до доньки з грошима. Марина мамі була дуже рада, але це тривало недовго

Часто батьки готові дітям віддати останнє, а взамін можуть і нічого не отримати, але пізно шкодувати, бо старість приходить непомітно.

– Останнім часом я вже сама добре все бачу і розумію, що я їм явно заважаю, я вже відчуваю це все сама. І дочці, і онукам своїм! Потрібна була лише тоді, поки допомагала добре в усьому, коли мала час та сили на них, все робила для них, що тільки й потрібно було. Хату продала, все залишила там в селі, приїхала в важкий момент, коли їм була потрібна допомога та підтримка, а все заради рідних людей, про себе тоді не думала. А тепер онуків виростила – і більше не потрібна нікому, виходить. Дочка вже починає говорити про оренду квартири, уявляєш? Хіба це те про що я мріяла – старість свою по чужих кутках зустрічати, як це все взагалі розуміти? – скаржилася Ольга знайомій.

Доньці Ольги Марині 40 років, вже чимало років вона сама виховує своїх дітей, ростить двох синів-підлітків. Розлучилася, коли молодший син був ще зовсім маленький, а старший трішки більший. Колишній чоловік Марини розділив все нажите в шлюбі майно “по-чесному”, рівно навпіл: після розлучення донька Ольги, крім двох дітей і однієї валізи з речами, отримала на руки суму за половину двокімнатної квартири.

А, ну і ще копійчані аліменти з офіційної зарплати колишнього чоловіка – все по закону, але для жінки з двома дітьми і без даху над головою ще не зрозуміло було, що краще робити з цими грошима. Хоча сума та була зовсім невелика, на велику вона навіть і не розраховувала.

І як би Марина сама справилася на той момент, незрозуміло, якби не мама її, яка у самий непростий момент була поруч з нею. Вона все кинула в останній момент заради рідних людей.

Мама, дізнавшись про все, продала свою хату в селі і приїхала до своєї дочки. Вона додала свої гроші до гроші доньки, які були у неї від продажу квартири і дуже вдало купили двокімнатну квартиру майже в центрі міста, в хорошому районі, де поруч був і дитячий садочок і школа. Для них обох це було справжнє щастя, вони розуміли, що таким чином вже їм буде легше і життя скоро налагодиться, головне, що вони всі разом.

Марина стала їздити на роботу до столиці, а мама взялася сидіти з дітьми, готувати і робити все необхідне вдома. Трохи пізніше хлопчаків вдалося влаштувати в хороший садочок, бабуся залишилася вдома, вона робила абсолютно все, що потрібно було, роботи не цуралася: відвести в садок, забрати, на ранок сходити, посидіти на лікарняному з дітьми вдома, при потребі, а про те, що прала вона, готувала та прибирала, то й казати годі вже, вся робота пов’язана з будинком і дітьми була повністю на ній. Марина спокійно працювала і не скаржилася на домашні справи, як більшість колежанок, які мали малих дітей.

– Як ти живеш з мамою? – розпитували подруги. – Не важко? Чи немає непорозумінь у вас з нею?

– Так добре живемо! – відповідала Марина усім. – Чого нам сперечатися, що ми можемо з нею не поділити? Я їй вдячна. Як би я без мами впоралася – взагалі не уявляю.

Насправді, непорозуміння були, звичайно, були з самого початку, просто про це говорити якось зовсім не хотілося. Марина не завжди схвалювала мамині методи виховання, та й по господарству багато робила б не так. Але не в її положенні було вередувати? Дякувала мамі і за те, що вона робила для них щодня. Марина просто закривала на багато очі, і це було легко – їхала вона з дому затемна, приїжджала пізно і майже відразу лягала спати.

Мама повністю розчинилася в сім’ї Марини та онуках. Ніяких сторонніх інтересів у неї не було, життя заради дітей.

Згодом діти підросли, пішли в школу, і бабуся завзято взялася за домашні завдання і уроки.

І все було начебто добре – спочатку. Потім – прийнятно. Потім – наче не дуже, якщо не зациклюватися на дрібницях.

Але останнім часом якось все зовсім зіпсувалося і змінилося зовсім, стосунки у їх сім’ї зараз зовсім не такі, як були колись раніше.

З віком у мами погіршилося самопочуття, адже вже вік, і, можливо, тому вона стала образливою, дуже категоричною. Все її не подобається тепер, все не так, як вона хоче. Хлопчаки просять, щоб бабуся вже припиняла ходити до школи їх зустрічати, але бабуся ніби не чує їх і не хоче помічати, що внуки вже добре таки підросли. Лізе перевіряти портфелі, зв’язала шапочки, які внуки носити не хочуть, ходить по п’ятах, влаштовує суперечки на тему, що вони не хочуть їсти ті страви, які вона готує, пересталися дослухатися до її порад.

Загалом, вдома тепер, замість спокою, кожен день якісь непорозуміння, усі ходять без настрою останнім часом.

Бабуся ображається на всіх за будь-що.

А недавно у Марини з’явився чоловік, який підвозить її додому, запрошує на побачення. І цей факт найбільше мамі не подобається, вона не вітає такі речі зовсім, не вважає, що в їх сім’ї має бути ще якась чужа людина. Діти є, чого ще треба на старості років?

Загалом, якесь суцільне одне нерозуміння, а мама стареньке ще й докоряє постійно: “Ось, я заради тебе, а ти”. І прірва все зростає між рідними людьми з кожним днем все більша і глибша.

І Марина сама починає розуміти, що для того, щоб зберегти хороші стосунки з мамою, а також спокій своїх дітей – треба роз’їжджатися в різні боки.

Тільки ось виглядає цей роз’їзд некрасиво – виходить, бабуся, поки за дітьми з ранку до ночі сиділа, була потрібна усім, а як онуки вже виросли – то вже, якоїсь потреби в її присутності зовсім немає, та й вона навіть не уявляє на старості років самотнього життя, звикла, що живе разом з родиною.

Варіантів роз’їзду теж небагато – потрібно брати житло в оренду. Адже кредит Марині ніхто не дасть.

Стареньку маму на орендоване житло Марина не може відправити, буде ображатися, що її з житла свого виселяють, тому переїжджати доведеться самій жінці з двома дітьми. І навіть такий варіант буде для мами Марини дійсно соромно й незручно перед нею, адже дітей мама їй виростила, і в скрутну хвилину прилетіла до неї на крилах, щоб допомогти і підтримати, а вона тепер стала сама на ноги і он як з мамою вчинила. Адже це зрада? Але хіба є інший вихід з цього?

Марина сама останнім часом засмучена. Як їй правильно вчинити зараз, щоб добре було усім? Вона вважає, що має право вийти заміж і влаштувати своє особисте життя, а мама категорично проти.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page