Я була щасливою мамою, адже завжди вважала, що мій син вдало одружився. І це правда. Моя невістка Наталя, хоча сама родом з села, але дуже розумна жінка, а що вже господиня чудова, то й казати годі.
Наталя до того ж ще просто чудова людина. Вона вміє все: готує дуже смачно, одягається теж не гірше усіх городських панянок, а мама яка пречудова, так гарно за онуком моїм доглядає, я просто тішуся ними.
Вона мені сподобалася відразу, як тільки я її побачила: скромна, красива, ввічлива та розумна. До мене невістка теж завжди ставилася дуже гарно, завжди щиро рада мене бачити у своєму домі, пригостить смачненьким, часто й до мене приходить. А я радію, що доля послала мені доньку, якої у мене не було.
Я живу дуже близько біля своїх дітей, тому стараюся часто навідати їх, допомогти з малятком і в той день збиралася до них в гості, посидіти з онуком. Йшла якраз від зупинки і побачила свого сина Дмитра з незнайомою жінкою біля кафе. Він так гарно посміхався, дав їй квіти і я зрозуміла в чому справа, все було досить зрозуміло. Але я не зупинилася, не підійшла до них, а пішла до них додому.
Прийшовши до сина додому, я відразу, ще на порозі, зустріла усміхнену та радісну невістку, внук тягнув до мене рученята по гостинець. Наталочка, як завжди, пригостила мене смачним обідом, зробила чай і сказала, що в них гарні новини, чоловікові обіцяють скоро збільшити зарплату, але він тепер частіше буде їздити у відрядження. Так їй сказав нещодавно сам Дмитро.
Не дочекавшись свого сина, я пішла додому, нічого не сказавши Наталі, я просто от не могла їй нічого сказати, не знала, які тут можна дібрати слова.
А вдома сіла, задумалася і засмутилася, навіть не знаю що тепер робити, найбільше шкода Наталю, онучка та себе, адже якщо Наталя дізнається правду, то залишить мого сина, а він такої дружини не знайде ніколи, та й я не хочу втратити таку донечку. Але й не сказати Наталі правди я теж не можу. Навіть не знаю, що мені тепер робити. Краще б я не бачила ту жінку.
Фото ілюстративне.
