Я зараз самотня людина, дітей у мене немає. Нещодавно не стало моєї найріднішої людини – мого чоловіка. Поділитися радощами і проблемами мені зараз ні з ким.
Читаю дуже часто розповіді людей про своє життя і бачу, як тут читачі підтримують зневірених людей, радять, як їм бути у непростих життєвих ситуаціях. Може, і моя історія знайде відгук в чиїсь добрій душі, якась людина дасть слушну та мудру пораду, мені саме це зараз потрібно.
Мій чоловік був старший за мене на 16 років. Ми знали один одного давно. Я знала і його і його дружину багато років. Її не стало. Вона, коли знала, що вже скоро залишить його, порадила чоловікові, взяти мене за дружину. Він виконав її останню волю. Через рік Михайло приїхав до мене. Все розповів і зробив пропозицію. До цього часу я один раз була заміжньою, але це заміжжя краще не згадувати, не склалося зовсім тоді в моєму житті.
Михайло мені подобався. У свої 62 добре зберігся. У нього, в той час, була своя квартира. Я дала згоду на шлюб і переїхала до нього. 20 років, які ми прожили разом, – найщасливіший час мого життя. Чоловік приніс мені стільки хороших днів, скільки не було у мене за все попереднє життя. Але щастя не буває вічним. Він став себе недобре почувати, він заздалегідь склав заповіт. Все майно відписав мені. Минуло 3 місяці. Весь цей час я була поруч з ним. Робила все, щоб якось скрасити його життя. Але він пішов назавжди. А потім почалося щось недобре.
Через пів року, у мене на порозі з’явився син Михайла і його дружина Ірина. Син сказав прямим текстом: «Тітко Світлано, давай вирішимо питання зі спадком. Ти продаєш дачу і квартиру і ділишся з нами, бо я у батька єдиний син був». Висловилася і його дружина ірина: «Добре влаштувалася. Одна в трикімнатній квартирі пануєш, а син з малою дитиною і дружиною по орендованих квартирах. І син ні з чим залишився».
Я спробувала якось залагодити непорозуміння. Запитала, чому батька не відвідували стільки часу. Він, можливо, через таке ставлення до себе не включив їх в заповіт. Але це їм абсолютно нічого не говорило. Вони сказали, що це я сама у всьому винна, бо так налаштувала Михайла.
Що робити, не знаю. Час йде. Продавати дачу і квартиру шкода. Вони мені пам’ятні дуже. Але син Михайла налаштований серйозно, вони не хочуть залишатися без спадку, а я не хочу непорозумінь в родині, що про мене люди скажуть. Будуть говорити, що в дитини забрала квартиру, виходить заради квартири заміж вийшла? Але ж це не правда. Я заплуталася, не знаю, як правильно вчинити зараз.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – radiosvoboda.
