В обідню перерву, ми вирішили піти в кафе випити по каві. Там сидів зовсім незнайомий мені хлопець. Ми зустрілися з ним поглядом і я миттю відчула, що це він, моя друга половинка. Мені потрібно було якомога швидше познайомиться з ним і дати зрозуміти йому, що я ним зацікавилася. Ми сіли недалеко від його столика і стали розмовляти на різні теми. Подруги розповідали якісь свої сімейні справи, я робила вигляд, що мені цікаво їх слухати, а насправді ж, постійно дивилася на цього хлопця, я сподівалася, що він візьме ініціативу в свої руки і сам перший заведе знайомство. Але він все сидів, а коли ловив мій погляд, то відвертався і ховав очі. Через декілька хвилин, я вирішила, що сама стану ініціатором знайомства і направилася до нього.
Підійшовши до його столика я привіталась і сказала:
– Я думала, що ти сам захочеш зі мною познайомитися, але ти не наважився.
– Мене звати Андрій, – сказав він.
– Дуже приємно, а мене Наталя.
Я без запрошення сіла за його столик і продовжила з ним бесіду.
– Ти знаєш, ти мені відразу сподобався і я вирішила не втрачати час.
Андрій посміхнувся і відвів погляд.
– Як би тобі сказати, – став підбирати слова хлопець. Я вже одружений і у мене росте донька. Найбільше, що я можу запропонувати – це дружні стосунки.
Він вразив мене цією фразою. Мало того, що приємний симпатичний хлопець, так ще й виявився порядною людиною.
– Що ж, твоїй дружині дуже пощастило. Була рада новому знайомству, – сказала я і пішла.
По дорозі до свого офісу, я все думала, ну навіщо я постійно лізу зі своєю симпатією перша, чому не чекаю того, що зі мною познайомляться першими. Я була засмучена і розчарована. Я сіла на своє робоче місце і продовжила працювати.
Тут до мого кабінету хтось зайшов. Я підняла очі і в дверях побачила Андрія. Я була не аби як здивована.
– Що ви тут робите?
– Це ви? Оце збіг. Ваша фірма викликала майстра, у вас щось було з комп’ютером, а я прийшов полагодити його.
Тільки зараз я згадала, що буквально вчора залишала заявку. У мене з комп’ютером були якісь проблеми.
– Що ж, проходьте. Ось вам мій комп’ютер, не буду заважати.
З цими словами я встала і пішла.
Я сиділа і чекала, коли Андрій закінчить з моїм комп’ютером. Все думала про нього. Симпатичний, порядний, працює – все добре, але одружений. Я вирішила, якщо доля зводить нас вже вдруге разом, то це знак і, як то кажуть, від долі не втечеш.
– Ви як раз вчасно. Я вже практично все закінчив.
– Пам’ятаєш, в кафе, ти сказав, що я можу розраховувати тільки на дружбу або приятельські відносини? Так ось, я не згодна з цим.
Він здивовано дивився на мене.
Після цього ми почали з ним зустрічатися. А через пів року він пішов зі своєї сім’ї і тепер ми живемо разом. Можливо я зробила неправильно, але ми дуже щасливі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
