З Тимофієм ми знайомі ще зі школи. Дружба однокласників з часом переросла в справжні почуття, потім у відносини, потім у шлюб. Ми були щасливими, і я щиро вірила, що так буде завжди.
Правда, подруги мені завжди говорили, що він мені не підходить, що бачили його з іншими дівчатами. Але я не зважала на їхні слова.
– Що за нісенітниці? Коханий, так не може вчинити! – переконувала я їх і себе.
Навіть коли я бачила повідомлення від інших дівчат, я вірила його словам. З часом майже всі подруги зникли з мого життя. Тимофій все частіше затримувався на роботі. Дуже скоро я переконалася, що подруги казали правду. Я сама кілька разів ловила його на зраді, але прощала. Я не уявляла життя без нього. Але одного разу, після чергової зради, я не витримала, і сказала Тимофію, що не збираюся більше це терпіти. Чоловік розлютився і зібравши речі пішов.
Коли я зрозуміла, що сталося, відразу зателефонувала подрузі. Наталя була поруч зі мною з першого класу і своїми очима бачила, як розвивалися наші з Тимофієм стосунки.
– Леся, перестань плакати! – строго промовила подруга, – і добре, що пішов!
– Я думаю написати йому і вибачитися, – витираючи сльози, промовила я.
– Навіть не думай! – висмикнувши у мене телефон з рук, промовила Наталя. – Збирайся! Будемо позбавлятися від поганих спогадів.
Змусивши мене вмитися і переодягнутися, подруга витягнула мене з дому. Щоб підняти мені настрій Наталя придумала цілий план: ми були і в спа і в салоні краси і звичайно, не обійшлося без шопінгу.
Увечері ми розійшлися і я знову занурилася в свої думки. Через почуття провини і безсоння, я все-таки написала Тимофію, попросила вибачення, що погарячкувала і наговорила зайвого. Але відповіді так і не дочекалася. Наступні два дні я провела на дачі у подруги. Я вже багато років не виходила в люди, і зараз, нарешті почала розуміти, як багато я пропустила, поки зациклювалася на чоловікові. Я зовсім забула, як це бути дівчиною, якій приділяють увагу.
Петро жив по сусідству з Наталею і вони дружили з дитинства. Ми навіть бачилися з ним років десять назад, ще, будучи школярами. І, скажу відверто, він дуже змінився. Петро відразу впізнав мене, і ми мило спілкувалися з ним в ці вихідні. Він дбайливо приділяв мені увагу без натяку на щось більше.
Додому я їхала з приємним відчуттям визнання в мені жінки. Тимофій вже багато років ставився до мене як до дімробітниці. По поверненню, вдома мене чекав сюрприз – Тимофій повернувся і господарював в моїй квартирі.
– Що ти тут робиш? – здивовано запитала я.
– О, Леся прийшла! – посміхаючись, промовив хлопець. – Де була? І чому якась така піднесена?
– Я питаю, що ти тут робиш? Ти ж пішов від мене…
– Ну ти благала повернутися, і я вирішив пошкодувати тебе.
Підійшовши до мене, Тимофій спробував мене обійняти.
– Іди, – я відступила на крок назад.
Нарешті я тверезо побачила, як жила всі ці роки. Відчувши нормальне людське ставлення, я зрозуміла, що не хочу повертатися до минулого життя. Тимофій розізлився, але все ж пішов. Я в цей же вечір поміняла замки в квартирі. Квартиру цю купили мої батьки ще до нашого весілля, і я не хотіла, щоб він тут знову з’являвся.
На наступний день я подала заяву на розлучення. Вдома я зібрала всі речі чоловіка і виставила біля порога. Через кілька днів я попросила Наталю допомогти мені відвезти речі Тимофія до його мами. Подруга приїхала за мною разом з своїм знайомим Петром, сказала, що машина зламалася і Петро погодився допомогти.
Віддавши речі колишньої свекрухи, я нарешті відчула себе вільною. Через деякий час ми стали зустрічатися з Петром. Тимофій потім ще пів року телефонував мені з пропозицією почати все заново, але я твердо вирішила для себе, що двічі одну і ту ж помилку не зроблю.
Фото ілюстративне – pixabay.
