Півтора роки тому син пішов від дружини. Невістка Ольга образилася не тільки на чоловіка, але і на мене – на перших порах вона ні бачити, ні чути мене не хотіла. Слухавку від мене не брала, повідомлення мої не читала. Але потім я з нею поговорила, і ми домовилися якщо вже не дружити, то хоч спілкуватися нормально, заради дітей.
На момент розлучення дітям було два і чотири роки, і невістка з ними залишилася одна. Батьки її живуть досить далеко, в іншій області. У сина вже нова сім’я, тому відверто кажучи в дітях він не особливо зацікавлений. Аліменти платить, але спілкуватися не рветься – не бачить особливого сенсу. Він і в шлюбі не дуже займався дітьми, завів собі іншу жінку, коли народилася друга дочка – через це, власне, з Ольгою вони й розлучилися.
Я завжди намагалася бути хорошою бабусею – телефонувала, приїжджала, подарунки намагалася передавати дівчаткам, і не раз на рік, на день народження, а частіше. Старшу внучку брала до себе, коли треба було, і взагалі, завжди говорила невістці – якщо потрібна якась допомога, завжди дзвони. Внучки у мене в пріоритеті – свої справи відкладу, приїду, допоможу завжди! Так було і до розлучення, і після…
Після розлучення невістка влаштувалася досить непогано: квартиру, куплену в шлюбі, вони з чоловіком поділили навпіл, батьки допомогли їй взяти крихітну однокімнатну квартиру. Працює Ольга юристом. Грошей у колишньої невістки, звичайно, небагато, але вона справляється, і якось зводить кінці.
Син платить аліменти, і я трохи допомагаю. Батьки напевно щось теж їй дають. У мене вона не хотіла спочатку брати, але я сказала – це не тобі, я онукам даю. Купиш то, що потрібно. Кілька разів я її виручала, сиділа з дітьми. Як тільки Ольга телефонувала і казала, що терміново треба приїхати, я все кидала і приїжджала, сиділа з дітьми.
Після цього наші відносини відновилися і стали цілком дружніми. А тут виникли у мене деякі проблеми зі здоров’ям, а клініка знаходиться поруч з домом Ольги, я попросилася у невістки переночувати одну ніч. Подзвонила їй з ранку, пояснила ситуацію, а вона зам’ялася на хвилину, а потім відповідає – ну, приїжджайте!
Я зібралася, дівчатам купила гостинці і різні подарунки, приїхала. Ольга мене зустріла, чаєм напоїла, потім каже – я вам в дитячій розкладачку поставлю, якщо не заперечуєте. Я кажу – можна і в дитячій, можна і на кухні, напевно. А вона – ні, на кухні можна, – я буду не одна.
Виявляється, у Тетяни з’явився чоловік. Невістка нічого поганого в цьому не бачить. А я ошелешена просто. Тепер мені дуже неспокійно, хвилююся за онучок. Я вже собі думала, може, батькам її зателефонувати, розповісти? Нехай з нею поговорять, що не можна так! Але хіба вона послухається? І я знову стану ворогом…
Я, чесно кажучи, з ранку навіть в клініку не пішла вже, вийшла від них і поїхала додому. Але це не давало мені спокою, і я зателефонувала невістці і прямо їй сказала, що так не можна, адже у неї діти. А вона мені відповіла – а що, у Вашого сина дітей не було, коли він пішов до іншої.
Ось так… В цій ситуації мені найбільше шкода онуків, але що я можу вдіяти…
Фото ілюстративне – ytro.
