Я поверталася з роботи. По дорозі забрала сина з дитячого садочка і зателефонувала чоловікові, щоб він нас забрав та довіз додому. Микола попросив зайти до його батьків, він якраз був у них. Сказав, що потім разом поїдемо додому. Його батьки жили недалеко від садочка нашого сина. Тому ми поспішили туди.
Зайшовши у квартиру, я відразу пішла на кухню, звідки почула голоси. Там сиділи свекор, свекруха, мій чоловік, його сестра зі своїм чоловіком. Побачивши мене, свекруха підвелася і ввічливо попросила почекати їх в кімнаті, поки вони порадяться між собою.
Я слухняно вийшла, краєм ока помітивши, що мій чоловік навіть не заперечив. Адже там сидів їхній зять. Його запросили, а мене попросили вийти за двері.
Коли свекруха запросила пити чай, я відмовилася і сказала чоловікові, що потрібно їхати. В мене багато справ вдома і дитині потрібно готувати вечерю. Він неохоче підвівся, і ми пішли. Дорогою запитала Миколу, що то було? Чому мене попросили вийти, коли там уся родина сиділа, усі крім мене? Адже я також частинка родини. Чи може ні? Знову говорила я. Чоловік лише відповів, щоб не ображалася на них усіх, немає за що. Мені все це не подобалося. Я лише запитала, про що вони розмовляли.
Чоловік неохоче розповів. У сестри двоє дітей. Їм тісно у двокімнатній квартирі, зовсім місця мало для всіх. Тому мама запропонувала, щоб ми продали свою квартиру, купили однокімнатну, решту грошей віддали зовиці, її доньці. Вони також продадуть свою і куплять трикімнатну, щоб усім вистачало місця, так буде справедливо. Сказати що я була дуже здивована, то не сказати нічого. А як же ми? Запитала. Чи наша дитина повинна жити з нами в одній кімнаті? А якщо в нас буде друга дитина, то свекри продадуть свою квартиру і куплять нам трикімнатну?
На це запитання Микола змовчав. Треба уточнити. Річ у тім, що коли ми одружувалися, свекри подарували нам і своїй дочці по двокімнатній квартирі. Наразі вирішили нас стіснити. Дочка їм виявилася ріднішою.
Але я не зможу нічого вдіяти, все залежить від чоловіка. Адже квартира його, а мене і сина навіть там він не приписав, говорив, що так буде менше комунальних платити. Наразі я з сином приписані в моїх батьків, вони можуть платити великі комунальні за мене. Якщо чоловік захоче зробити так, як говорить йому родина. Я, після того, декілька днів не розмовляла з чоловіком. А потім дізналася, що чекаю дитину. Нехай свекри з зовицею в другому місці шукають гроші для своєї рідної дочки.
Але мені прикро, що чоловік не зрадів цій новині, а лише засмутився, думає, що він тепер своїй рідні скаже.
Фото ілюстративне.
