Якщо дорослі діти допомагають комусь з батьків, то варто вже усім пропонувати допомогу, адже одні лише гроші беруть, а другі – останнє віддають.
– Я зятю своєму якось кажу, Миколо, ну немає зараз таких пенсій, це абсолютно точно. Я он пенсію отримую майже 3 тисячі гривень щомісяця. А він мені: “Наталю Петрівно, ну що ви мені говорите, що це неправда? Мама моя отримує 1 700. Вона сама мені сказала, що не буде ж вона говорити неправду. І з цих грошей ще й комуналку виплачує, крутиться, як може. Тобто платила б, якби ми їй не допомагали, – якось мені сусідка Дарина скаржилася на свого зятя Миколу.
Зятю Дарини трохи за тридцять, одружені вони вже майже п’ять років, живуть окремо від батьків, платять кредит за однокімнатну квартиру. Дітей у молодого подружжя поки немає, Дарина через це хвилюється трохи, звичайно, як кожна мама, і дочка Олена, якщо щиро, теж. Але, поки не розплатяться з боргами, народжувати не планують. Це ще років п’ять доведеться почекати. А вік вже немолодий.
Дарина недавно розмовляла з донькою про те, що відкладати народження дитини на останній момент не зовсім гарна ідея. Для першого малюка 36-37 років – це багато для жінки, кожна це розуміє.
– Кажу, можливо, не чекати, ризикнути, викрутимось як-небудь? Десь ми з батьком допоможемо, може, з дитиною посидимо, якщо буде потрібно, або грошима, коли буде можливість така. І не така вже маленька у твого Миколи зарплата, як би там не було! Цілком можна на неї і сім’ю прогодувати, і кредит з часом платити, якщо не шикувати. А Олена відразу сама мені каже, мамо, ми зараз на дві зарплати не шикуємо, на одну і зовсім не витягнемо, не впораємося. Микола ж мамі своїй допомагає ще. Вона пенсіонерка, живе одна, без допомоги його зовсім не впорається.
Дарина з чоловіком теж пенсіонери, але вони удвох, і їм, звичайно, простіше, ніж би жилося одному. До того ж чоловік, батько Олени, трохи підробляє ще, так що у самотньої свахи, безумовно, фінансова ситуація гірша ніж в них.
Але в той же час у Дарини, людини товариського і доброзичливої, багато самотніх подруг-ровесниць, які давно вже не працюють і живуть на пенсію одну, інших доходів не мають, діти іноді допомагають, звичайно – якийсь пакет продуктів куплять, але не більше, часто грошей не дають. Хіба комусь зараз легко? І далеко не всім допомагають діти, на постійній основі – так і деяким зовсім нікому.
Проте подруги пенсіонерки живуть, купують собі смачненьке щось інколи – не по пів кілограма, звичайно, а по сто-двісті грам – та ще примудряються дітям-онукам щось в руки дати, без цього ніяк.
– Я порахувала, у мене дохід на мене одну навіть вище, ніж у дочки з двома дітьми! – тільки недавно ділилася з Дариною подруга. – Пенсія – раз, субсидія на комуналку – два, безкоштовний проїзд – три.
Тому Дарина зараз щиро переконана, що самотні пенсіонерки з столичною пропискою – такі, як сваха – живуть цілком непогано, деякі ще й кімнату умудряються здавати в оренду, а в столиці ціни на нерухомість теж досить хороші. І якщо допомога дітей їм і потрібна, то далеко не на постійній основі, а у деяких випадках, коли сил та грошей у самих не вистачає.
Втім, і без такої разової допомоги обходиться більшість.
– У минулі вихідні дочка з зятем приїжджали до мене, я пирогів напекла! – розповідає мені Дарина. – Ну, і я потихеньку завела з Миколою розмову про його допомогу матері. Ні, допомагати, звичайно, треба, я не сперечаюся, все добре розумію, але і про себе теж забувати не можна! У них у самих невирішених проблем купа. І кредит потрібно виплачувати, і дитину народжувати. А ще хочеться і ремонт зробити, і машину купити. Я ж все розумію, вони молоді, коли і жити, як не зараз. Загалом, Микола став говорити щось нерозумне зовсім для мене, ось чесне слово. «Дарино Іванівно, – каже, – у мами моєї пенсія 1700 гривень, з них велику частину вона платить за комуналку, плюс ще телефон. Ну як не допомагати, як же вона жити сама буде?». – Я йому – звідки ти взяв цю інформацію таку суму гривень? Так мама сама сказала, каже.
Дарина спробувала донести зятю інформацію про те, що сваха таку пенсію отримувати ніяк не може. І за комунальні послуги у матері напевно оформлена субсидія, яка повністю покриває витрати на квартплату. Дарина з чоловіком самі пенсіонери, так що у всій цій кухні розбираються цілком непогано.
Але Микола тещу і слухати зовсім не став. Він упевнений, що його мати отримує якісь дуже малі гроші, на які не можна прожити навіть одній людині, і без допомоги сина старенька просто не зможе. Не буде ж вона говорити неправду рідному синові, мовляв.
І в субсидію на комуналку Микола не вірить. Точніше, в той факт, що вона повністю покриває витрати:
– Дарино Іванівно, це у вас якась інша субсидія, ви про щось інше мені розповідаєте! – доводить зять матері своєї дружини. – Мамі трохи компенсують лише міський телефон, і все.
Як живуть інші пенсіонери, Микола не знає і знати не хоче, просто вважає себе зобов’язаним допомогти матері і все. Яка, очевидно, спритно прибідняється і маніпулює, випрошуючи таку допомогу у свого сина.
Дарина зовсім не розуміє свою сваху. Як бути в такій ситуації? Як вивести сваху на чисту воду? Та й чи допоможе це? Як розмовляти з такою мамою, хіба вона має совість, коли постійно в сина гроші бере?
Фото ілюстративне.
