fbpx
Життєві історії
Все було добре до тих пір, поки Лариса не дізналася, що Ярослав записав весь будинок на свого сина від першого шлюбу. Вона щиро розраховувала, що частку, яка належить йому, він перепише її доньці

До святкування 30-річчя сімейного життя залишалося зовсім небагато часу, Люба готувалася до свята, а Ярослав не знаходив собі місяця, все думав, як сказати дружині, з якою прожив 30 років, що він йде від неї. Одружилися вони молодими, життя прожили гарно, між ними майже ніколи не було непорозумінь, і вона зовсім невинна в тому, що Ярослав на старості літ закохався.

Хоча сам Ярослав старим себе ніколи не вважав, в свої 55 він і справді виглядав років на 10 молодшим. Ларису зустрів 5 років тому і відразу зрозумів, що хоче бути з нею. Жінка, хоч і була на 15 років молодшою за нього, все ж звернула увагу на імпозантного чоловіка. Вони працювали разом, 5 років триває їхній роман.

Дружина, звичайно ж, ні про що не здогадувалася. У Люби з Ярославом он син вже дорослий, скоро внука їм подарує. У клопотах і за роботою Люба не помітила, що чоловік дуже змінився.

Скільки разів за ці п’ять років Ярослав збирався сказати дружині, що йде від неї, але все якось не було слушної нагоди. То син вирішив одружуватися, треба разом робити весілля, то прийде додому, а на столі його чекає смачна вечеря, яку з любов’ю приготувала для нього дружина, то тепер наближається 30-річчя їх сімейного життя.

Це ж збереться вся родина, тому момент знову не дуже вдалий. Лариса не переставала нагадувати, що колись їй набридне чекати і вона кине нерішучого Ярослава. Цього Ярослав найменше хотів, тому пообіцяв, що відразу піде від дружини, як тільки відсвяткують свій 30-річний ювілей.

Свято вдалося на славу – зібралося багато родичів і друзів, усі вітали Ярослава і Любу і бажали їм прожити в любові і злагоді щонайменше до золотого весілля. Та це не змінило намірів Ярослава. Через кілька днів він таки повідомив дружині, що йде від неї до іншої жінки.

Відтоді Люба втратила зміст до життя. Її навіть не тішило те, що Ярослав обіцяв не судитися за їхній спільний будинок, а залишити все дружині. Натомість він забрав собі свій автомобіль.

Будинок і справді у них був добротний, на два поверхи. Любі без Ярослава він був не потрібний, бо ж для кого тепер буде дбати – син одружився і пішов жити у власну квартиру, яку вони самі з дружиною придбали, а чоловік зараз живе з іншою. То ж Люба сказала Ярославу, щоб оформив документи на сина, їхнього єдиного спадкоємця.

Спочатку життя з молодою дружиною здавалося Ярославу казкою. Вони з’їздили на море на відпочинок, та й з’являтися на людях з молодою красунею було значно приємніше, ніж з Любою. Правда, готувати Лариса зовсім не вміла і не хотіла, але Ярослав не робив з цього проблеми, мовляв, ще навчиться.

Але вчитися Лариса теж не поспішала. Все частіше Ярослав сам стояв біля плити і готував обід чи вечерю для Лариси та її 12-річної доньки від першого шлюбу. Дівчинка відразу полюбила Ярослава і з самого початку почала кликати татом.

Все було добре до тих пір, поки Лариса не дізналася, що Ярослав записав весь будинок на свого сина. Вона щиро розраховувала, що частку, яка належить йому, він перепише її доньці.

– А яка мені від тебе користь? – якось прямо вона запитала Ярослава. – Ти прийшов з однією машиною, на якій сам і їздиш. Живеш в моїй квартирі, так що залишити щось ти не зможеш, бо нічого не маєш. Ще кілька років і ти перетворишся на діда. Так що любий, або ти забираєш від сина свою частку будинку, або повертайся до дружини.

Такого повороту Ярослав явно не чекав. Забирати нічого він не збирався. Та й не було як. Після розлучення Люба поїхала до своєї сестри в Італію і там влаштувалася на роботу. А син з внуком і невісткою продали свою квартиру, зробили ремонт в їхньому будинку і почали там жити.

Але Лариса не жартувала. Дуже швидко вона зібрала речі Ярослава і виставила його за поріг. Не маючи куди йти, Ярослав зателефонував синові, просив, щоб той його прихистив, хоча б на деякий час.

Син не відмовив батькові, прийняв його у себе. Перед цим у них відбулася серйозна чоловіча розмова. Ярослав зізнався, що дуже шкодує про власний вчинок. Тільки наробивши стільки помилок, він зрозумів, що перша дружина, то таки жінка від Бога. Що далі робити, батько не знав…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page