Віктор з Ольгою прожили разом 15 років. Одружилися вони як тільки їм виповнилося по 18 років. Цілих 15 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його стали дратувати її звички. Раніше, ще на початку шлюбу, він захоплювався нею. Ольга не поспішала жити, вона знала про його роман на стороні, знала навіть ту жінку, з якою Віктор зустрічався вже близько трьох років. Але час затупив сум. Вона пробачала чоловікові все: неувагу, прагнення заново пережити молодість. Але і не дозволяла заважати їй жити, цінуючи кожну хвилину.
Так Ольга вирішила жити відтоді, як дізналася, що хвора. І та, на жаль, скоро переможе жінку. Вона не стала про це нікому розповідати, не хотіла щоб її рідні й близькі переживали це все разом з нею і хвилювалися. Ольга тримала все в собі і намагалася брати від життя все. Її життя минало і з кожним днем в ній народжувалася мудрість.
Віктор прийшов в будинок тієї іншої жінки. Тут все було яскравим, теплим, рідним. Вони зустрічалися вже три роки, і весь цей час він кохав її. Сьогодні він прийшов сюди, і твердо вирішив розлучитися з Ольгою заради коханки. Навіщо обманювати всіх трьох, він більше не кохав дружину, більше того – вона його дратувала. А тут він заживе по новому, щасливо. Віктор спробував пригадати почуття, які колись відчував до Ольги, але не зміг. Йому раптом здалося, що вона так сильно дратувала його з самого першого дня їхнього знайомства.
Вони домовилися зустрітися в ресторані. Там, де шість місяців тому відзначали п’ятнадцятиріччя шлюбу. Ольга приїхала першою. Перед зустріччю Віктор заїхав додому, де довго шукав папери, необхідні для подачі заяви на розлучення. Випадково він натрапив на запечатаний великий конверт, раніше він його не бачив. Віктор очікував побачити там що завгодно, але замість цього виявив численні аналізи, виписки, довідки. На всіх аркушах значилися прізвище та ініціали дружини. Здогад пронизав його, як блискавка, і холодна цівка пробігла по спині. Ольга має проблеми.
Віктор заліз в інтернет, ввів в пошуковик назву висновку фахівців, і на екрані висвітилася сумна фраза: “Від 6 до 12 місяців”. Він глянув на дати, з моменту обстеження пройшло пів року. Що було далі, він пам’ятав погано.
Ольга прочекала його сорок хвилин. Телефон не відповідав, вона розплатилася за рахунком і вийшла на вулицю. Стояла чудова осіння погода, сонце не пекло, але зігрівало душу. Вперше за весь час, її заповнило почуття жалю до себе. Вона йшла по вулиці і бачила, як радіють очі людей від того, що все попереду, буде зима, а за нею неодмінно весна. Їй не дано більше випробувати подібне почуття. Образа розросталася в ній і вирвалася назовні потоком нескінченних сліз.
Віктор метався по кімнаті. Вперше в житті він відчув швидкоплинність життя. Він згадував дружину молодою, в той час, коли вони тільки познайомилися і були сповнені надій. А він кохав її тоді. Йому раптом здалося, що цих п’ятнадцяти років наче й не було. І все попереду – щастя, молодість, життя.
У ці останні дні він оточив її турботою, був з Ольгою цілодобово і переживав небувале щастя. Він боявся, що вона піде, він готовий був віддати своє життя, аби зберегти її. І якби хтось нагадав йому про те, що місяць тому він мріяв розлучитися, він би сказав, що такого не може бути.
Віктор бачив, як їй важко прощатися, як вона плаче ночами, думаючи, що він спить. Ольги не стало через три місяці. Він плакав, як дитина і став старішим на сто років.
Якось прибираючи в будинку, Віктор знайшов записку, бажання яке Ольга написала під Новий рік: “Бути щасливою з коханим, до кінця своїх днів”. І раптом він згадав, що побажав сам:”Стати вільним”. Кожен отримав те, про що, здавалося, мріяв.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
