Відколи я пам’ятаю, моя мама все життя допомагала своїй сестрі. Її благополуччя завжди було для мами на першому місці. І ось зараз мама знову зробила за традиційною схемою – відмовилася від спадку на користь моєї тітки і її дітей.
Моя мама завжди шкодувала свою сестру, тому готова була віддати їй останнє. У тітки Тетяни була дочка мого віку. Тому за маминим прикладом я завжди мала віддавати їй свій найкращий одяг і свої улюблені іграшки.
Також на користь маминої сестри з дому йшли продукти – м’ясо, молочка, овочі та фрукти, якими нас постачали татові бабуся і дідусь, що живуть у селі. Левова частка пливла у бік їхнього холодильника, бо тітці вміла добре плакатися і приходити в потрібний момент, тобто коли мама вдома одна. А мама вважала своїм святим обов’язком тягнути сестру, яка сама ростить дитину.
Мій тато був не в захваті від цієї маминої доброчинності, він вважав, що мамина сестра може йти на роботу, а не прикидатися бідолахою. Він якось маму навіть попередив, що не зобов’язаний працювати на дві сім’ї, і якщо він ще раз дізнається, що мама їй щось віддала – він з нею розлучиться.
У плані розлучення тато своєї обіцянки так і не виконав, надто вже любив маму. Хоч мама і продовжувала потай віддавати сестрі та племінниці речі, а мене просила нічого татові не говорити.
А одного разу я заглянула в свою скарбничку і зрозуміла, що вона пуста. Пізніше з’ясувалося, що мама віддала гроші тітці, бо їй було треба купити новий холодильник. Зрозуміло, своїх заощаджень я більше не бачила, гроші мені ніхто не повернув. Тоді вже і я, і тато, сказали мамі, що це вже перебір і вона ніби погодилася.
Якщо мама і продовжувала допомагати сестрі, то робила це якось непомітно. Я вже давно виросла, у мене самої вже двоє дітей, розлучення за плечима, іпотека та купа проблем. Тата давно немає в живих, а мама продовжує допомагати сестрі та племінниці. Після недавнього випадку навіть приїжджати до неї немає жодного бажання.
У нас три місяці тому не стало бабусі. Мама її втрату переживала дуже важко, я намагалася її підтримувати, але у мене ще була робота і діти. Від бабусі мамі та її сестрі у спадок дісталася трикімнатна квартира.
Зрозуміло, що квартиру потрібно продавати, але навіть половина вартості була б нам із мамою гарною підмогою. Якщо мама стверджувала, що і без цих грошей нормально проживе, то це була б відчутна допомога з іпотекою. Вийшло б її якщо не закрити, то досить скоротити. Доплачувати залишилося б копійки.
Мама про це чудово знала, ми обговорювали з нею це питання. Вона обіцяла, що звичайно ж віддасть мені гроші, щоб мені і онукам допомогти. Іншого варіанту подій я не розглядала, все-таки на коні дуже відчутна сума, не може ж мама цього не розуміти. Виявилося, може.
Мама відмовилася від спадщини на користь своєї сестри. Пояснення ті самі – у неї така складна ситуація! Дочка дитину чекає, з чоловіком прийшла до неї жити, а тут син вирішив одружитися, у нього дівчина теж в очікуванні, і теж хотів жити з матір’ю, бо знімати нема на що. Ну, у неї ж ситуація набагато складніша, ніж у тебе, я не могла не допомогти.
– А про свою сім’ю ти не подумала? – питаю. – Я одна з двома дітьми.
– Так і сестра із племінниками теж моя сім’я. А у вас із дітьми своя квартира є.
От і все, моїх потреб і проблем мама просто не бачить. Я їй сказала, що нехай їй тепер допомагає сестра і племінники, за яких вона все життя так дбає, а я піклуватимуся тільки про своїх дітей, тому що мені допомоги чекати нема звідки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
