Весілля зіграли таке, що все село дивувалося, все ж таки голова села єдиного сина одружує. А через місяць Настя повернулася до батьків, вся в сльoзах.
В понеділок гуло все село, що такого весілля ще ніхто не бачив. Все ж таки голова села єдиного сина одружує. Все було найкращим – починаючи від машин, які возили молодих до райцентру, і закінчуючи банкетним залом. Плаття замовили десь в дизайнера в обласному центрі, перукар теж звідти приїхав.
Одним словом, шик і блиск. Всі рахували, скільки ж то Іван Васильович грошей потратив на таке шикарне весілля. А грошей пішло і справді чимало.
Наречену для Дениса вибирали ретельно, всією сім’єю – єдиний ж син. Жодна дівчина з села Іваненкам не підходила.
І коли закохався Денис у сусідську дівчину Оксанку, то вдома піднявся такий скандал, що бідна дівчина не може стати нареченою Дениса Іваненка і невісткою Івана Васильовича, що мови про це й бути не могло.
Оксанка плакала, бо розуміла, що не пара багатіям Іваненкам. Денис теж страждав, але перечити батькам не посмів.
Знайти дружину для єдиного сина вирішив сам батько. Він уже давно подивлявся на Настю, дочку його давнього товариша Степана, бізнесмена з сусіднього села. Настя у них теж була єдиною донькою. Молода, правда, дівчина, нещодавно лиш школу закінчила. 19 років, але красива така, що очей не відвести. Денис уже був хлопець в роках, тридцятку розміняв, давно пора хлопцю женитися.
От і домовились Іван і Степан дітей своїх одружити, щоб гроші до грошей і добро не пропадало. Довго не чекали, і на Великдень старости були. Весілля вирішили зіграти відразу, а що – гроші є, і свято буде.
Весільні музики йшли повз хату Оксани, молодята йшли до шлюбу, а Оксана вмивалася слiзьми, розуміючи що її щастя назавжди спливає.
Після весілля молодята пішли жити в шикарний будинок Івана Васильовича. І здавалося б щастя мало прийти. Та не сталося, як батькам гадалося.
Настя приїхала додому серед ночі, вся в сльoзах. Нічого не пояснюючи сказала: «Туди я більше не повернуся. Ноги моєї там не буде. Робіть зі мною, що хочете.»
Звичайно ж батьки прийняли рідну дитину. Денис так і не прийшов, і не покликав назад.
Ще довго в селі ламали голови, що ж таке могло там статися, щоб все так склалося. З обох сторін було повне мовчання. Ця тема стала «табу» для обох родин.
От так воно буває, коли долю дітей беруться вирішувати батьки. І все було б нічого, якби Настя не відчула, що в її лoні заpодилося нове життя.
