Три роки тому я познайомилася зі своїм чоловіком Андрієм.
Була літня пора і я з подругою вирішила ввечері прогулятися. Тоді ми з ним познайомилися. Андрій дуже гарно доглядав за мною: купував гарні квіти, водив мене в ресторани, дарував подарунки.
А через пів року Андрій покликав мене заміж. Він був з досить таки заможної сім’ї, мав вже свою власну квартиру.
Весілля у нас було шикарним, на яке Андрій запросив мало не всіх моїх та своїх родичів. Пам’ятаю, як моя рідня з заздрістю дивилися на мене.
У весільну подорож ми поїхали за кордон. Тоді я вперше побувала за межами України. У мене було дуже багато гарних вражень.
Андрій сказав, що він дуже добре заробляє, тому мені зовсім не потрібно працювати, грошей нам вистачить цілком. А я маю займатися добре хатніми справами.
Після весілля ми лише раз сходили до ресторану і чоловік якось перестав взагалі мене кудись з собою брати. Перестав дарувати подарунки, носити квіти.
Мені здавалося, що він звик до мене, звик до буденного сімейного життя.
Андрій з ранку до ночі був на роботі, вдома лише вечеряв. А я з ранку до вечора сиділа вдома: прибирала, прала, готувала. Але для кого не розуміла.
Андрій рідко все ж таки мені щось дарував: якусь сукню, туфлі. але одягти мені це було зовсім нікуди, у мене не було подруг та друзів. А до своїх рідних та близьких я не ходила. Андрій говорив, щоб без нього я їх не відвідувала, а сам не мав часу туди їздити.
Дійшло до того, що Андрій мені став складати список роботи, яку я маю зробити за день.
Якось я наважилася на розмову, сказала чоловікові, що втомлююся дуже вдома, хочу трохи радості і активного відпочинку. Але чоловік не розуміє, чому я жаліюся, адже весь час сиджу вдома і нарікати мені немає на що. Він зовсім не розуміє мене, а я не знаю, як далі бути. Зовсім не про таке сімейне життя я мріяла.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.