Відразу після закінчення університету ми вирішили одружитися. Ми пішли жити до мами чоловіка, на той момент вона була в розлучена і жила сама. Я не думала, що буде дуже складно жити однією сім’єю, намагалася все робити, як годиться, мовчала на всі докори, тільки плакала у себе в кімнаті. Звичайно, бувало, що теж показувала характер, але намагалася не переступати межу. Так і прожила я 17 років.

Кожен день були причіпки з боку свекрухи, некрасиві висловлювання на мою адресу, про те, що я затримуюся на роботі, значить, у мене є інші чоловіки, що я повинна забезпечувати свою сім’ю сама, а чоловік мені нічого не винен. Казала, що чоловік високий, а я невисокого зросту, що діти (дві доньки) успадкували від мене всі некрасиві риси. І кінця цим закидам не було, на душі було погано, тому що я чула кожен день «ти погана мати», «ти погана дружина».

Чоловікові я часто скаржилася на ці відносини з матір’ю, але він ставав тільки на її сторону, просила все залишити їй і піти з дітьми жити окремо, але чоловік мене в цьому не підтримав. В останній рік я відчула, як він віддаляється від мене і дітей, що не хоче проводити з нами час, став чужим.

Я все терпіла, і його поїздки у відрядження протягом 10 років, сама тягнула сім’ю і брала підробітки. Потім він влаштувався на хорошу роботу, почав заробляти. Ми придбали великий заміський будинок, куди планували з часом переїхати.

Я думала, можу розслабитися і проводити більше часу з ним, планувала поїхати куди-небудь, але він мені сказав, що втомився від мене і матері, і поїхав відпочивати перед Новим роком в санаторій для підкріплення здоров’я.

Він не зважив навіть на той факт, що 1 січня, на самий Новий рік у мене день народження. Він поїхав, а мене навіть ніхто не привітав. Після його приїзду я ненавмисно наткнулася на електронні путівки і розкрилася вся правда, що насправді він їздив з іншою жінкою відпочивати в Прагу. Мені було боляче, не передати як, в цей же час я дізналася, що моя мама захворіла.

Але чоловік мені сказав, що нічим не може допомогти мені і я повинна свої проблеми вирішити сама, для мене зайвих грошей немає. Розуміючи все, що я людині байдужа і вислухавши, що я не така уже й молода і стала не приваблива для нього, і він більше не любить мене, але при цьому не хоче розлучення, втратити сімейний статус в очах родичів, друзів, колег.

Я зважилася, поїхала до своїх батьків, попросила дозволу розлучитися і подала заяву до суду, виставила речі чоловіка за двері і попросила виїхати. Півроку чоловік не давав розлучення і весь цей час свекруха жила зі мною і дітьми, кожен день висловлюючи мені, що я сама в усьому винна.

Не витримавши, я одного разу просто закрила за нею двері і не впустила в квартиру, попросила виїхати до сина, в його великий будинок. Чоловік образився на це, дав, нарешті, розлучення і я стала вільна.

Три роки після розлучення я жила тільки дітьми і роботою, не помічаючи нічого і нікого навколо. Потім начебто прокинулася, відтанула, зрозуміла, що треба пробачити і відпустити минуле. Згодом я поміняла роботу, відкрила свій невеликий бізнес, зараз у мене все добре.

З колишнім чоловіком нормальні відносини, заради дітей. Приймаю залицяння чоловіків, але серце не приймає нікого, напевно не можу більше вірити чоловікові до кінця.

Фото ілюстративне – teamo.