Я зрозуміла, що все життя прожила з чоловіком, і не знала до кінця, який він є насправді. А виявилося, що він справжній боягуз. Ця людина боїться прийняти рішення, вірніше, боїться наслідків. Поступає хитро, щоб не втратити спадщину.
Вся справа в квартирі. Коли ми з ним одружилися, то його дід заповідав свою квартиру нам обом. Але з умовою, що якщо хтось іде з родини, то всі права переходять другій половині. Дід у нього був дуже хороший, дбав про збереження сім’ї.
Коли батько чоловіка пішов від його матері, то дідусь забрав їх до себе. Оскільки той забрав житло і залишив дружину і дитину на вулиці. Відтоді він і вирішив, що повинен захистити, в разі чого, потерпілу сторону. Адже в такій ситуації більше терпить той, кого кидають. Тому, додаткова страховка йому не завадить.
З чоловіком ми прожили майже двадцять років. І ось зараз, коли наші діти вже виросли і облаштувалися в особистому житті, чоловік відчув другу молодість. Відкрито він не говорить про те, що хоче розійтися, але всією своєю поведінкою підтверджує мої здогади.
До того ж, подруга побачила його з молодою дівчиною, і вели вони себе однозначно не по-дружньому. Повідомивши мені цю новину, вона тільки підтвердила мої підозри. Не маю наміру влаштовувати сцени і розбирання з ним, але і йти від нього теж не збираюся. Ну, немає у мене бажання самостійно руйнувати свій налагоджений побут.
Відносини у нас давно перейшли в стадію «кожен сам по собі». На жаль, таке спостерігається в багатьох парах після довгого подружнього життя. Лише кілька відсотків подружжя продовжують жити і радіти один одному. І ми в той число щасливців не потрапили. Я для себе вирішила відразу, що якщо вже він захотів нового життя, так нехай і починає його з чистого аркуша.
Але чоловік виявився нечистий на руку, так би мовити. Він не має наміру втрачати квартиру свого діда, який, як він вважає, за своєю наївністю заповів її нам обом. На його думку, з точки зору закону, ця умова не дійсна. І він збирається відсудити у мене мою половину житла.
Але навіть якщо він на це зважиться, то мені по часу проживання на цих квадратних метрах належить вже їх половина, на законному рівні. Але йому про це поки невідомо, і він тішиться надією, що стане єдиним власником квартири.
На що тільки він не йде, щоб вижити мене з дому. На пару з тієї подружкою влаштовують мені випробування. То повідомлення шлють один одному весь вечір. То на комірі сорочки поставлять гарний слід червоною помадою. То вона свої речі забуває в спільних кімнатах користування.
Загалом, усіма силами намагаються дати мені зрозуміти, що я третя зайва і повинна піти. Але ж вони не в курсі, що я все знаю! І як же смішно все це виглядає з боку! Сорокап’ятирічний чоловік, якщо його можна так назвати після всіх цих витівок, і молода дівчина, але їй можна пробачити за віком ще нічого не розуміти, намагаються змором взяти дорослу і досвідчену жінку!
Але насправді, це не було б так смішно, якби не було так сумно. Виходить, що я все своє життя витратила на чоловіка, який на п’ятому десятку життя не в змозі відповісти за своє рішення і взяти на себе за нього відповідальність!
Але я вирішила, що буду терпіти до кінця і що не бачити їм цієї квартири. Мені 44 роки, діти виросли, куди я піду і кому я зараз потрібна? Тому у мене єдиний вихід – вистояти до кінця. Можливо, та дівчина не витримає і сама його кине. Тоді він залишиться зі мною, тільки навіщо він мені?
Фото ілюстративне – shutterstock.
