Вчора я була у своїх батьків і дізналася дві новини, навіть не можу сказати, яка з них мене засмутила більше. Перша новина – моя рідна сестра розлучається з своїм чоловіком. А друга – батьки хочуть продати свою нерухомість за містом, щоб допомогти їй.
Засмутилася я тому, що цей будинок багато років обіцяли віддати мені, а тепер мама вирішила, що сестрі потрібніше. І якось виходить так, що Христині все, а мені нічого.
Мені 35 років, заміж я вийшла 10 років тому і відразу з чоловіком почала жити окремо. Віктор один син у своїх батьків, він пропонував нам жити в їхньому будинку разом з ними, але я відмовилася. Ми спочатку квартиру знімали, а потім придбали своє житло.
У мене є свій невеликий бізнес, я відкрила кілька магазинів, але поки дохід не надто високий, в справу постійно потрібно вкладати гроші. У нас є семирічний син. Ми ні в кого нічого не просимо, ще й самі батькам допомагаємо.
Разом з моєю мамою в трикімнатній квартирі залишилася жити моя молодша сестра. Шість років тому вона вийшла заміж, чоловіка привела додому, у них зараз двоє дітей. Сестра майже нічого не заробляє, бо з одного декрету плавно перейшла у інший, а в її чоловіка постійно якісь проблеми з роботою.
То ж наша мама відразу мене попередила, що квартиру вона перепише Христині, мовляв, їй потрібніше. А мені обіцяла віддати бабусин будинок. Він знаходиться далеко від міста, але в ньому є багато приємних для мене спогадів, бо там пройшло моє дитинство.
Квартира у нас є, машина теж є, то ж з дорогою проблем не буде. Я думала перебудувати бабусин будинок, зробити там такий чудовий куточок відпочинку. І мама завжди казала, що це моє, лише от переоформляти не поспішала.
А вчора я заїхала до них спитати як справи, грошима до свят допомогти. А тут мама мені і каже, що чоловік Христини від неї пішов, на розлучення буде подавати. От вона і вирішила будинок бабусі продати, собі з татом купити однокімнатну квартиру за ці гроші, а свою трикімнатну Христині повністю залишити, може у неї тоді і особисте життя налагодиться.
Почувши це, я була і ображена, і засмучена. При такому розкладі виходить, що мені не дістанеться абсолютно нічого, а мама наче це не розуміє. І бабусиного будинку мені шкода, не хочу я щоб його продавали, надто він мені дорогий.
Сестру теж шкода, але Христина особливо нічим не переймається, звикла, що за неї подбають батьки. Так сталося і цього разу. Мені дуже прикро, що з моїми бажаннями рідні зовсім не рахуються.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
