fbpx
Життєві історії
В п’ятницю до нас приїхали свекри, без попередження. Свекруха зробила мені зауваження, чому на вулиці не прочищений сніг. Зараз зима, чоловік цілими днями на роботі, а мені доводиться брати лопату і розчищати сніг на подвір’ї і ще якусь стежку робити поза двором. А в той день зранку я полінувалася це зробити і отримала від свекрухи догану

На моєму весіллі всі родичі і знайомі тільки і говорили про те, як мені пощастило знайти такого заможного нареченого – у нього і своє житло, і машина, одним словом є все, що треба для щастя. Хіба не про це мріє кожна дівчина?

Спочатку, як тільки я переїхала в будинок свого чоловіка, я і справді була щаслива. На той момент я була рада, що поміняла свою маленьку, тісну квартиру-студію на великий, заміський котедж в елітному районі. На початку нашого сімейного життя з нами жили свекри, тому всі домашні справи ділилися між двома господинями – мною і свекрухою.

Звичайно, турбот по дому для мене стало більше, в порівнянні з моєю колишньою квартирою, але мати чоловіка мені у всьому допомагала, і тому було не так вже й важко. Однак незабаром свекри від нас з’їхали, і я з лишком відчула всі «принади» життя господині великого будинку.

Коли я говорю кому-небудь про те, що ми з чоловіком живемо в котеджі, то всі думають, що я хвалюся, і що нам пощастило. Чомусь люди уявляють собі в цьому випадку тільки хороше: власний сад, можливість смажити м’ясо на мангалі і насолоджуватися відпочинком на свіжому повітрі хоч кожен день. Всі думають, що в мене там не життя, а казка, і при цьому абсолютно ніхто не замислюється про те, яка це важка праця – доглядати за подвір’ям і тримати двоповерховий будинок в чистоті!

Коли я переїжджала сюди, то навіть не уявляла, що мене чекає. Звичайно ж, я знала, що роботи по дому у мене додасться, але тішила себе надіями, що плюси переважать мінуси, і що я зможу звикнути до нових умов. Як же сильно я помилялася! Щоб зробити поверхневе прибирання двох поверхів, у мене йде весь день.

А якщо взятися за генеральне прибирання – потрібно витратити два дні, і це ще без миття вікон і сантехніки. Кожних три дні я намагаюся протирати пил, підмітати і мити підлогу, на це все у мене йде близько трьох годин. Крім цього мені ще доводиться працювати, і трохи допомагати чоловікові у дворі. Відчуваю, що довго в такому темпі не витримаю.

В п’ятницю до нас приїхали свекри, без попередження. Свекруха зробила мені зауваження, чому на вулиці не прочищений сніг. Зараз зима, чоловік цілими днями на роботі, а мені доводиться брати лопату і розчищати сніг на подвір’ї і ще якусь стежку робити поза двором. А в той день зранку я полінувалася це зробити і отримала від свекрухи догану.

Я просила чоловіка найняти для мене помічницю, говорила, що одна я не справляюся, але він каже, що це від того, що я ще не звикла, і що з часом я «втягнуся». З принципу – не хоче впускати нікого стороннього на нашу територію. Вважає, що якщо його мама свого часу спокійно справлялася з будинком, то і я теж зможу.

Загалом, я вже не знаю, що й робити. Заздрю ​​людям, які живуть в невеликих квартирах. З радістю б переїхала, але чоловік категорично проти. Невже крім розлучення іншого виходу у нас немає? В іншому у мене претензій до шлюбу ніяких немає, але я дуже втомилася від такої щоденної рутинної роботи.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook