З Іваном ми прожили в шлюбі 20 років, є син. Вважала, що наша сім’я найміцніша і найщасливіша. Будинок, коханий чоловік, робота. Іншого життя для себе навіть і не уявляла.
Чоловік займався бізнесом, я теж працювала, правда, як більшість жінок заробляла менше. Чоловік був людина настрою – якщо на роботі проблеми, продажі поповзли вниз – то і вдома суперечка. Я мовчала, вважала, що проблеми є у всіх сімей, нічого страшного, ми ж дуже кохаємо один одного.
В один прекрасний день Іван повідомив мені, що він покохав іншу жінку і йде жити до неї. Для мене це було як сніг на голову. Я навіть нічого не підозрювала. Затримки на роботі пояснювала справами бізнесу, зустрічами, переговорами. Загалом я навіть не знаю як пережила цю новину.
Врятував мене абонемент у тренажерний зал. Я, загалом, завжди чимось займалася: аеробіка, танці різних напрямків. Тепер стала відвідувати тренажерний зал щодня після роботи, викладалася на повну. Додому просто приходила без сил, тут же засипала. Сон був міцний як у немовляти.
Через пів року мене було не впізнати. Я схудла, підтяглася і навіть помолодшала. Природно, чоловіки стали звертати на мене увагу. Почалися короткі романи, серйозних відносин я не хотіла. Я більше не хотіла ні до кого прив’язуватись, хвилювалася, що мене знову зрадять.
І тут я зрозуміла, що бути самій не так вже й погано, просто чудово. Немає побоювань, що хтось висловлюватиме мені якісь свої незадоволення, що їжа несмачна, сорочка не так випрасувана і інше, просто тому, що нема настрою. Роботи вдома менше: прання, готування, прасування та інше. Багато вільного часу приділяю для себе. Шкодую лише, що він раніше не пішов від мене.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.