Ми з чоловіком вже сім років разом і з свекрухою у нас були непогані стосунки – в наше життя вона не втручалася, оскільки ми жили окремо. У мене за містом був приватний будинок, який залишився мені від моєї бабусі.
Альтернатива жити в своєму будинку, нехай і за містом, дуже сподобалася Сергію. Він відразу прийнявся за ремонт, щоб привести дім до належного вигляду і у нього непогано вийшло.
Свекруха залишилася жити у двокімнатній квартирі, але із задоволенням у нас бувала. Хвалила нас постійно, казала, що ми молодці, довели все до ладу. Але сама про себе казала, що вона б так не жила, бо не любить город і все що з ним пов’язане.
У нас народилася донька, я чесно відсиділа в декреті сама, не віддаючи дитину бабусям, мені було в радість поратися з донькою, та й матеріально ми могли собі дозволити жити три роки лише на зарплату чоловіка.
А потім наші стосунки зі свекрухою різко зіпсувалися. Справа в тому, що до неї в квартиру переїхала її старша сестра, тітка мого чоловіка – Любов Василівна.
– Дочка вийшла заміж, – пояснила Любов Василівна свій переїзд, – я молодим залишила свою квартиру. Нехай окремо мешкають.
Мені це видалося дивним, але я в ці справи не лізла: квартира не моя, а люди вони дорослі. Незабаром я вийшла на роботу, а через короткий час пішла в декрет з другою дитиною.
У Любов Василівни крім доньки, як з’ясувалося, є ще син. Ігор був прописаний в тій квартирі, яку тітка залишила доньці. Кілька років його не було вдома, жив з якоюсь жінкою на іншому кінці країни, а тепер вирішив повернутися додому, якого у нього вже нема.
Тоді тітка попросила свою сестру, щоб та на короткий час впустила до себе і її сина, поки той щось не придумає. Наївна свекруха погодилася, а через кілька днів приїхала і його дружина і теж оселилася у свекрухи.
Її сестра переїхала до неї в кімнату, а другу віддали молодим. Природно, ні на яку роботу ніхто не влаштувався. Навіщо? Жити є десь, дві пенсіонерки отримують пенсію і на холодильник замок не закриєш.
Свекруха все частіше приходила до нас ночувати. Мені категорично не подобалося.
– Між ними часто непорозуміння, спокою немає, – говорила свекруха, – сестра звикла, це її син, а я не можу там.
– Мамо, – казав чоловік. Вистав квартирантів, це наше житло, Люба залишила квартиру дочці за твій рахунок виходить?
Ми вирішили взяти цю справу у свої руки і вирушили «виселяти» сімейство тітки чоловіка з квартири.
– Куди ми підемо, – буквально завила Любов Василівна. – Ігор з дружиною не працюють, у моїй квартирі дочка з чоловіком та дитиною. А Марія може і до вас переїхати, якраз у своєму будинку купа місця, та й твоїй дружині з дітьми допоможе.
І свекруха дивиться на мене з надією: а може, й справді, я до вас піду?
Але чому я маю жити зі свекрухою? Ніхто до мене в будинок не переїде, свекруха має житло. Тож вирішуйте свої проблеми не за наш рахунок.
Я так сказала і чоловікові, і його мамі. А вони нехай думають.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
