fbpx
Breaking News
Найбільш рeвнuвий знак Зодіаку серед чоловіків: Oй, як не солодко його дружині. Такого стepпuть не кожна
Щосуботи Тетяна йде на те місце, куди приїжджають бусики з України. Наші жіночки збираються там, щоб передати дітям чи родичам пакунок з презентами і кілька євро. Тетяна теж прийшла, а сльoзи лиють рікою. Одна жіночка поцікавилася — що сталося, Тетяна розповіла. “Не бiда, — заспокоїла співвітчизниця. — Звільняйтеся сьогодні і приходьте на моє місце”. Додому поверталася окрилена: є Бог на небі і добрі люди. Та вдома на неї чекав “сюрприз”. Коли бабулька почула “радісну новину”, сказала, що не заплатить пані Тетяні за відпрацьований місяць
З xвилюванням Зоя розпечатала конверт, який прийшов в село у сільраду. Там були короткий лист і якась газета. «Здрастуйте, Зоя Єгорівна! Нeмає більше у Вас батька. Останнім його проханням було сповістити про віддану любов до Вас. Єгор Семенович — людина, гідна поваги. Про це довідаєтесь із публікації в газеті. Гордіться ним. Друзі Вашого батька». Сеpце враз защеміло, і Зоя поквапливо розгорнула газету. Погляд вихопив фото. Навіть не читаючи тексту, здогадалась: це батько. — Мамо, з твоєї ласки я виросла без батька… — сxлипнула Зоя
Появі маленького раділи всі, крім Ангеліниної мами. – Краще буде, якщо ти відмoвишся від нього, – заявила кaтегорично. – Ти молода, тобі ще треба oсобисте життя влаштувати. Кому потрібна будеш із «возом»? А так вийдеш заміж, а тоді нарoджуй, скільки захочеться. Зранку телефон матері не відповідав, а в кухні на столі лежала записка: «Це дитя буде мати повноцінну сім’ю. Такий гарний і здоровий хлопчик у дuтячому будинку довго не затримається. Так буде краще для всіх. Якщо можеш, вибач!»
Весілля було в рoзпалі, гості не зводили з наречених захоплених поглядів. Лише Люська щоразу поглядала на вулицю, її непокоїла єдина думка: прийде чоловік сам чи з кoxанкою? Коли Люська бігла з тарілками від кухні до шалаша, запримітила, як  під весільний марш музикантів зайшов у двір її Микола з молодицею. Люди переказували, що пoкинув роботу, став їздити на заробітки, бо кoxанці треба грошей, одягав її, як лялечку, і навіть почав будувати їй хату, щоб не жити у старенькій xалупі  
Без рубрики
Українські студенти в Польщі: реалії

Які реалії життя чекають майбутніх студентів з України у Польщі та які у них перспективи? Чи думають вони повертатися після випуску? І як адаптуються в чужому середовищі?

Зовсім незабаром перші екзамени ЗНО, після них – довгий процес подачі документів. У Міністерстві освіти і науки України стверджують, що на 2000-2001 роки припала демографічна криза, тому число випускників цього року є одним із найменших за останню чверть століття. В той же час, наступного навчального року, за даними фірм, котрі допомагають зі вступом до польських ВНЗ, тільки до краківських вишів поїдуть близько 6 тисяч українських студентів. Переважна більшість вступає до приватних технікумів з привабливою назвою “коледж”, пише 24tv.ua.

Слід теж взяти до уваги, що найбільший відсоток абітурієнтів подає документи до Варшави. Не варто теж забувати про випускників, які одночасно вступають в декілька університетів. Серед інших привабливих для навчання міст – Вроцлав і Лодзь, – говорить Магдалена Г., власниця київської фірми, що допомагає студентам.

Читайте також: ВВОЗИТИ АВТО В УКРАЇНУ СТАНЕ ПРОСТІШЕ – ПОРОШЕНКО ПІДПИСАВ ЗАКОН

Що чекає українських студентів у Польщі? Чи думають вони повертатися і як адаптуються в чужому середовищі? На ці питання відповім із власного досвіду.

На хвилі запалу та з мріями про майбутній європейський диплом молоді українські “паломники” пакують 17 років свого існування в одну валізу і на швидкісному інтерсіті за 7 годин і з незмінним запізненням їдуть до Польщі. Трепет під час перетину кордону, інтервенційні запитання прикордонників: “Алкохоль? Пап’єроси?” зайвий раз підкреслюють серйозність власного рішення.

Спершу місто має значення тільки для відмітки на Facebook – “Живе в …”. З власного досвіду, до речі, це – одне з найперших завдань новоприбульця. Питання з ринком праці в регіоні, відсотком земляків і цінами на житло поки не грає жодної ролі. Замість того в голові тисячі варіантів успішної кар’єри, невичерпний ліміт коштів на банківському рахунку, звичайно у валюті, й ідеї для власного блогу.

Другий етап – знайомство з місцевими і занурення в культуру. Перше враження – люди виглядають “по-європейському”. Громадський транспорт приходить хвилина в хвилину, не те що у Києві. В супермаркетах багато імпортних продуктів із знаком “вироблено в ЄС”, а в торгових центрах – мережі магазинів, яких немає в Україні. Загалом, не країна, а (майже) рай.

Найголовніше, попереду три роки життя в цивілізації. На цьому етапі спрацьовує механізм прилаштування, виникає бажання перевчитися, змінити свої звички і перефарбувати паспорт у червоний колір (такого кольору паспорти мають більшість країн Євросоюзу). Пізніше починається переосмислення.

Психологічний термін про внутрішній когнітивний дисбаланс каже, що людина найчастіше не схильна визнавати власні помилки, невдалі рішення і продовжуватиме діяти нераціонально, тільки аби уникнути несумісності в діях і в раніше встановлених переконаннях. Так функціонує і пересічний студент-українець у Польщі. Бо коли на четвертому році навчання загублений мелленіал розуміє, що єдина перспектива високої заробітної платні – це робота в пекарні без вихідних, питання про повернення все ще не виникає. Що скажуть люди? Яка буде думка знайомих? Чи дарма я вчив(ла) мову?

Правда в тому, що польське середовище не готове до глобального “напливу українськості”. Експерти говорять про 10 відсотків українців від загального населення протягом найближчих 5 років. На сьогодні цифра від українського консула в Польщі Олега Мандюка – це майже 2 мільйони офіційно зареєстрованих українців. Великі міста, куди зазвичай їдуть студенти і заробітчани в пошуках роботи, не встигають пристосовувати свою політику для всіх іноземних соціальних груп, або ж роблять процес таким складним, що ніхто з приїжджих не наважується пірнати у місяці безрезультатної тяганини з документами.

Ейфорія нового “закордонного” середовища для молодої людини дуже часто перетворюється в гонку виживання, коли доводиться постійно міняти роботу, наймані помешкання і боротися з акцентом.

Найчастіше українські студенти або виїжджають далі в ЄС – у Німеччину, Іспанію та Францію, або ж залишаються на польській землі в постійних пошуках стабільної роботи та кращої платні і у вічній черзі на подачу документів для наступного дозволу на проживання. Тим не менше, молоді люди не повертаються до України, бо не бачать перспектив, не хочуть змінювати більш-менш влаштоване життя, не знають, що сказати знайомим, а найголовніше – як це сказати. Польські українці розмовляють власною мовою, де на базі української змішуються польські й англійські сленгові слова.

Сучасний світ вимагає просторових рішень, рішень із щонайменше п’ятирічною перспективою. Досвід закордонної освіти є неймовірно цінним і вартим тимчасових незручностей. Але найголовніше для молодої людини сьогодні – не потрапити у пастку хибної дійсності і залишатися мобільним.

Ірина Олексієнко

Related Post