З Мироном ми зустрічалися майже 3 роки, між нами були справжні почуття. Але весь цей час ми, наче діти, ховалися, від його мами. Він мені відразу розповів, що вона дуже важка людина, і з нею важко, то ми чекали слушної нагоди, щоб оголосити їй про наші відносини і про те, що ми збираємося їх узаконити.
Коли ж Мирон все-таки зробив мені пропозицію, знайомство з його мамою було неминучим.
– Хоч моя мама останнім часом дуже примхлива, але перед весіллям вам потрібно познайомитися, все таки вона моя мама, – сказав мені Мирон. І я готова до всього вирушила знайомитися з Наталією Василівною.
Його мама, як я і передбачала, виявилася дуже інтелігентною панею з зачіскою, в класичній сукні, і з високою зачіскою. Побачивши мене, моя майбутня свекруха радості не показала, але я була готова до всього. Я шукала позитивні сторони – свекруха жінка акуратна, весь будинок забитий книгами, прямо всюди куди не глянеш одні книги, а я з дитинства люблю книги, я і зараз працюю в бібліотеці, і мені дуже подобається.
Нас чемно запросили за стіл, ми обмінювалися черговими фразами, поки я не запитала, про походження всіх цих книг, виявилося, Марія Василівна, все життя викладала літературу, і життя без неї уявити не могла.
Не все так погано, – подумала я. Ми призначили день весілля, і вирішили жити у свекрухи. Після весілля, я переїхала в будинок чоловіка, свекруха не забувала показувати, хто господиня в цьому будинку, я хоч і намагалася, але причин для зауважень з боку свекрухи вистачало.
Ситуація погіршилася, коли я зрозуміла, що чекаю дитину. Через погане самопочуття я змушена була звільнитися з роботи, сиділа весь час вдома разом з свекрухою, інколи навіть з своєї кімнати зайвий раз не хотілося виходити, щоб не почалася нова сцена.
Далі жити так було неможливо, чоловіка я не присвячувала в наші стосунки, вважала, що повинна сама в усьому розібратися. Я подумала і вирішила, швидше за все, моєї свекрухи просто дуже нудно вдома без улюбленої справи, ось тому, вона і чіпляється до мене, і я придумала план, як налагодити наші стосунки.
У свекрухи був день народження і я вмовила чоловіка купити їй планшет. Марія Василівна не вельми зраділа подарунку, поки я не зареєструвала її в кількох популярних соцмережах. Тепер вона цілими днями там сидить, знайшла навіть своїх подруг дитинства, з якими не бачилася кілька десятків років.
А ще, я навчила свекруху розраховуватися за комунальні послуги через інтернет. Треба сказати, що подарунок вдався, бо тепер свекруха практично не випускає планшет з рук. Марія Василівна стала іншою, вона з таким ентузіазмом взялася за цю справу, що навіть будинок повністю закинула на мене, її вже не особливо цікавило, як я складаю білизну в шафі, за яким порядком у неї стоїть посуд на кухні, і як я мию підлогу.
Головне, що вона щаслива, вона знову спілкується з людьми, і не втручається в наше життя через дрібниці.
Фото ілюстративне – uznayvse.
