В житті, як на широкій ниві, не знаєш, куди звернути, щоб знайти своє щастя.
У шлюбі з батьком свого сина я прожила 20 років, була тією самою змученої дружиною, яка тягла на собі всю сім’ю. Його тато не знав що таке заробляти і виховувати дітей, всім цим займалася я.
Батькові дитини ж було абсолютно все одно як він вчиться, де гуляє, чим взагалі займається, як проводить свій час, і хто його друзі. Я ж витягувала сина з поганих кампаній. Після того як я шукала його по дворах, приводила додому, а слідом відправлялася шукати його татуся. Вела і його додому, щоб він встиг поспати і з ранку йти на завод, для того, щоб принести в будинок хоч якісь копійки, хоча толку звичайно від нього не було, всі свої гроші, а заодно і мої він витрачав лише на себе і свої забаганки. Друзі його часто приходили до нас додому, а мені потім всю ніч доводилося за ними прибирати, вислуховуючи вічно незадоволеного чоловіка.
Я постійно працювала, і завжди приносила хороші гроші в будинок, але ось тільки синові більше подобалося життя батька, і чим старшим він ставав, тим більше близько спілкувався з батьком, і вони час проводили разом. Але я все це не так часто бачила, так як просто пропадала на роботі з ранку до ночі.
Мені навіть соромно говорити, але я маючи сім’ю, була самотньою людиною. Мені навіть ні з ким було поговорити. Син лише їв приготовлену мною їжу, брав зароблені мною гроші, але я його зовсім не цікавила. Я була прислугою у своєму власному домі.
Час минав, син став повнолітній, я ледь вблагала його, щоб він пішов на навчання хоч в ПТУ на механіка, щоб хоч якусь копійку міг собі на життя потім заробити. Але син навчання зовсім не відвідував і його відрахували.
І тоді я зважилася на розлучення, залишила сина і його батька в квартирі, а собі купила однокімнатну квартиру на іншому кінці міста, і почалася моє нове щасливе життя. Життя коли тобі не потрібно готувати відрами їжу, прати і прасувати, прибирати і виносити сміття мішками. Я розумію, що, можливо це й жіноча робота, але я за домашніми справами й світа білого не бачила, мені зовсім ніхто не допомагав. Але син постійно просив гроші, говорив, що я його мати і повинна йому допомагати в усьому.
Відмовити я, звичайно, не могла. Але я весь час просила сина змінитися і стати хорошою людиною, не брати приклад з батька, а знайти собі дружину і створити сім’ю. Син у відповідь кивав головою, але я бачила, що його цікавлять лише мої гроші.
Через якийсь час я познайомилася з Сергієм, і ми розписалися. Нарешті я отримала те саме жіноче щастя, якого ніколи не мала, але про яке завжди мріяла. Сергій має своє житло, хорошу роботу, він хороша та добра людина, яка цінує все, що я для нього роблю, я переїхала до нього, а мою квартиру ми здали, отримуємо за це гарні гроші. Ні синові, ні колишньому чоловікові я не розповідала подробиць свого життя, але вони ніколи мною й не цікавилися. Але коли син дізнався, що я вдруге стала дружиною і живу у квартирі чоловіка, то сказав, що я маю свою квартиру віддати йому, щоб у нього був власний куток, бо я житлом вже забезпечена.
Але я від них пішла, нічого не взявши. У них залишилася трикімнатна квартира, а я пішла лише зі своїми речами. Вони вдвох живуть на пенсію батька. І я не розумію, чесно кажучи, чому я маю віддавати їм ще й своє власне жило, невже я маю залишитися без нічого, лише, щоб синові лише було добре.
Мій син став приходити до нас з чоловіком додому. Він навіть у Сергія просив гроші, мені телефонував щодня, казав, що я погана мати, адже не допомагаю своїй дитині.
Він вже й батька намовив. Перший чоловік мені постійно телефонує і каже, що квартира все одно синові дістанеться, то чому б її зараз йому не віддати.
У підсумку Сергій просто не захотів більше чути претензії мого сина, він втомився і ми розійшлися на місяць. А потім він прийшов і сказав, що його переводять на іншу роботу, далеко, в інше місто. Просив, щоб я їхала з ним. Сергій сказав, що мені пора зробити вибір на користь своєї щасливої старості. Я думала недовго, і зрозуміла, що все життя боролася, а мені ніхто не допомагав. І я вже якось сама буду доживати, без такого сина, адже надії на те, що він хоч води мені подасть на старості, я не маю. І зважилася. Це було краще рішення в моєму житті.
Ми продали свої квартири, купили там будинок з земельною ділянкою, змінили номери телефонів і просто жити спокійним життям.
Пройшов рік, і я абсолютно нічого не знаю що відбувається в житті мого першого чоловіка та сина. Я і так з ними втратила багато років свого життя, загубила свою молодість, що це питання мене вже не хвилює.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
