fbpx
Життєві історії
У нас з чоловіком зараз грошей немає і я попросила його, щоб ми свою квартиру здали в оренду, а самі поїхали жити в село і там тримали господарство. Та чоловік здивувався, мовляв, яке село, який город і яка корова, я навіть не уявляю яка то важка праця садити картоплю

У нашій сім’ї зараз непростий період, хоч я не люблю скаржитися, але дійсно зараз непросто.

Коли ми з Олегом одружилися мені тоді було 20 років, а чоловікові – 25. Тоді всі перспективи в житті здавалися райдужними, ми багато чого планували і мріяли про хороше сімейне життя. Зараз ми з чоловіком Олегом обоє вже немолоді люди, колишні бізнесмени.

Зараз нам вже важко влаштуватися на роботу, ніхто не бере, а свій невеличкий бізнес нам довелося закрити, через дорогу оренду: спочатку дали зелене світло малому бізнесу, в усьому були якісь пільги, а потім створили такі недобрі умови, що вже краще залишити свою справу, ніж постійно працювати за якісь копійки. Ну, хто мав свою, хоч невеличку справу, і зіткнувся з великими труднощами, той мене добре зрозуміє.

Після того як ми з чоловіком зрозуміли, що наша справа не приносить прибутку, ми стали відразу шукати роботу. В Олега є вища освіта, але так як за професією він працював колись в кінці 80-х, то на хорошу інженерну посаду його вже не беруть, навичок та стажу немає. Будь ласка: охоронець в маленькому магазині, двірник, або розносити і роздавати оголошення по місту. Типу – кому потрібен працівник за 50 з довгим хвостиком? У мене тільки середня освіта всього, працювала в 90-х в магазинах, потім весь час чоловікові в бізнесі допомагала, тому на біржі праці мені пропонують роботу в сфері прибирання, наприклад. Влаштовувалася в магазини, так тут усі працівники щотижня міняються і постійні щоденні недостачі.

Так поки якось ми і справляємося по трохи: чоловік охоронець – працює раз в декілька днів, я працюю нянечкою в дитячому садочку, пенсій поки немає, всюди платять копійки, навіть на елементарні продукти грошей не завжди вистачає.

Є у нас дочка, але вона живе з зятем дуже далеко від нас, та й двоє дітей у них, гроші їм теж потрібні, мають свої турботи. Їм самим би чимось допомогти хотілося, подарунки або гроші вислати, але ми не можемо. Зараз взагалі ми в непростому становищі: поки були закриті садочки, ми позичали гроші, адже у нас не було коштів. Їмо одну пісну гречку або макарони, м’яса і риби майже не буває на столі, потроху роздаємо борги, які ще маємо чималі. Здавалося б – виходу немає, але він є. Тільки ось як чоловікові пояснити, що цей вихід – краще за всіх інших?

У нас є хороша чимала двокімнатна квартира в місті, добре хоч своє житло є! А ще від моїх батьків дістався мені в спадок невеличкий будинок в селі, там ніхто не живе зараз. До недавнього часу там жила сестра моєї мами, але вона стала вже зовсім старенькою і її дочка (моя двоюрідна сестра), забрала її до себе жити вже на постійній основі. Хатина там, звісно, старенька, але жити можна: 3 невеличкі кімнати, але є двоконтурний котел, вода, опалення, так що навіть піч топити не треба.

Звичайно, будинок потребує ремонту, але з часом все можна зробити, було б бажання і якась копійка в кишені. Тим більше, в основному потрібен тільки косметичний ремонт – побілити і шпалери поклеїти, старе все вже, а так стіни утеплені, вікна – склопакети, все добре. Живи собі та радій життю. Родичі там трішки привели його в порядок.

І я сказала чоловікові, що потрібно нам свою квартиру здати в оренду і їхати в село. Там у нас буде своє господарство, посадимо город, а за гроші з оренди зможемо ще гарно жити.

Але чоловік навіть слухати мене не хоче, і  стоїть на своєму: “Ти добре подумала? Яке село, ми все життя були міські. Які городи, кури і свині, ти ніколи не працювала на землі, і крім кота, у тебе тварин не було, тим більше тримати худобу, через що нам потрібно вставати о 6 ранку Краще продамо будинок і на пів року чи рік життя нам вистачить”.

А я з ним не погоджуюся зовсім Це єдиний наш вихід, тільки поки цього чоловік не розуміє. Складнощів я не боюся: коли у нас був свій власний бізнес, мені доводилося нарівні з вантажниками і коробки тягати і вставати вдосвіта.

Я не знаю, як вмовити чоловіка, адже нам усім так буде лише краще, якщо ми житимемо в селі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page