fbpx
Життєві історії
У нас не було можливості робити велике весілля, але родичі самі телефонували і напрошувалися в гості. Довелося робити весілля для всієї великої родини, вони обіцяли, що готують для нас гроші

Нещодавно я вийшла заміж, до цього готувалася дуже старанно та довго. Ми з чоловіком завжди хотіли зробити день нашого весілля надто особливим днем, тому поставилися до підготовки свята з усією душею обоє з нареченим.

Дуже непросто описати всі наші чималі витрати, приємні хвилювання, адже ми намагалася зробити так, щоб ця подія сподобалося і надовго запам’яталася всім нашим рідним та друзям, а не лише нам.

Грошей відкладених у нас було зовсім мало на той час.

Ми не хотіли якихось шикарних гулянь, тому наше весілля ми організували на сучасний лад – без всяких викупів, конкурсів і так далі. Ми орендували непоганий ресторан, найняли хороших музикантів, танцюристів, тамаду і оплатили фаєр-шоу в кінці нашого святкового вечора. У нас на святі була професійна фото та відео-зйомка, величезний смачний торт та смачне і оригінальне меню, яке обійшлося нам найдорожче.

Щоб ніхто не образився з наших найближчих родичів, довелося запросити на весілля багато гостей. Багато родичів напросилися самі – телефонували і прямим текстом говорили мені з чоловіком, що хочуть погуляти на нашому весіллі, і вже дуже чекають того дня, коли ж ми їх все ж запросимо, вже навіть подарунок придбали.

Крім цього всього, на нас вплинули наші батьки, які вважали, що гостей потрібно було кликати по максимуму на свято, так як такий захід буває всього лише один раз в житті, і як його святкувати без усієї нашої великої родини.

У підсумку, як з боку чоловіка, так і з мого боку, були майже всі наші близькі і не дуже родичі, кілька людей з роботи і наші з ним спільні друзі. Щоб організувати весілля на досить хорошому рівні, нам довелося витратити величезну суму грошей. Пішли на підготовку свята всі наші з чоловіком накопичення за останній час, і довелося взяти невеликий кредит, під немаленькі відсотки, на жаль.

Після всіх наших чималих витрат, грошей на романтичну подорож у медовий місяць у нас вже не залишилося зовсім. Так як багато гостей обіцяли нам на весілля подарувати лише гроші в конверті, ми з чоловіком були дуже спокійні, не економили на святі, ми сподівалися, що зможемо повернути більшу частину вкладеного у святкування.

Весілля пройшло на найвищому рівні, всі були радісні та щасливі, свято сподобалося гостям, батьки наші задоволені, що родичі у захваті, є чим похвалитися, усі все нахвалювали, дехто заздрив.

Коли ми з чоловіком стали перераховувати те, що нам поклали в конверти, мені стало прикро до того всього. Всі суми були смішними, який конверт не відкрий, ми навіть не повернули вартості банкету в ресторані. Само собою зрозуміло, що на наступний день ми не захотіли вже нічого святкувати і зустрічатися з запрошеними на весілля людьми.

Мені сумно від того, як це все сталося, так як ці люди перетворили банкет в балаган, їли і пили за обидві щоки, а вартість витрачених на них коштів не врахували, і подарували свої невеликі “копійки”. Я думала, що люди мають розуміти, які зараз ціни і куди вони йдуть та скільки це все коштує.

Особливо сильно нас розчарували наші найближчі родичі, адже зазвичай рідні люди дарують найбільше – багато на торжестві геть почувалися вільно, і вели себе неналежно. Працівник ресторану навіть кілька разів бігав за добавкою в магазин, бо вони прямо у персоналу просили ще їжі, хтось замовляв каву, а хтось чай, але просили у персоналу, щоб це було за наш рахунок, казали, що ми все оплатимо, а нам було якось незручно при всіх відмовляти, тому багато чого гості просто записували все на наш рахунок, навіть не дивлячись на ціни і не питаючи дозволу в нас.

При цьому на весіллі багато гостей підносили конверти так, ніби поклали туди для нас мільйон, і ми їм за таку нечувану щедрість тепер ноги цілувати повинні – з таким пафосом нам їх вручали. Деякі родичі взагалі подарували нам лише сервізи, скатертини та інші непотрібні дрібні та дешеві речі. Хороші подарунки були лише у наших батьків і у кращих друзів.

Щиро кажучи, тепер нікого зі своєї рідні в очі бачити не хочеться, запрошувати більше ніколи нікого не буду, а як напрошуватимуться самі, сміло відмовлятиму, бо вже навчена однією ситуацією, досить з мене, шкода, що мені це дорого обійшлося.

Дуже шкодую, що взагалі їх запросили. У чоловіка аналогічна думка. Навіть на дзвінки їх не відповідаємо тепер. Замість того, щоб поїхати у весільну подорож, нам тепер доведеться ще довго працювати обом, щоб закрити кредит за зіпсоване свято. А найгірше, що це мав бути найщасливіший день у нашому житті, який ми б пам’ятали довго.

Так, ми його запам’ятали, але не думали, що з найгіршої сторони. Лише друзі подарували нам нормальні суми, дуже вдячні їм за це, хоча вони нам не родина, а чужі зовсім люди, які поставилися з повагою до нас.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page