З чоловіком ми вже 10 років, росте син – першокласник. Живемо окремо від батьків, я працюю економістом, він, як зараз кажуть, «комп’ютерник» – працює в сервісі по ремонту комп’ютерної техніки. Живемо ніби як дружно, бувають сварки, але не такі, щоб до розлучення. Загалом, все, як у всіх. Але так було не завжди … За матеріалами
У мене є погана звичка – переглядати нишком його листування в інтернеті. Кажуть, що це через – занижену самооцінку, але мені плювати. Не часто, але раз на місяць – два та подивлюся. «Довіряй, але перевіряй» – не дарма ж приказка є.
І ось місяці два тому зайшла я на його сторінку і отетеріла: листування з якою – то Катею. Такого раніше не було ніколи. Причому, читаю і бачу, що ця мадам сама йому і нав’язується, пише йому, який він гарний і як він їй подобається. Від чоловіка ж відповіді були скупі і односкладові – «спасибі», «так», «зрозуміло».
Начебто не особливо він і вплутується в переписку, але і не «відшиває». З силою втамувавши бажання рознести все і вся, розлучитися і подати на аліменти, вирішила поспостерігати. Через дня три зрозуміла, що перший чоловік їй і не пише, а ініціатором є тільки вона.
Було величезне бажання їй написати і висловити все, що думаю. Але потім охолонуло і зрозуміла, що толку особливого і не буде. На її сторінці було зазначено, що вона заміжня. Ми живемо в невеликому містечку, і я кинула клич по своїм знайомим – може, хто так знає. І мені пощастило – одна з моїх подруг зустрічалася в далекій юності з нинішнім чоловіком цієї велелюбної особи.
Прізвища, до речі у цієї Каті і її чоловіка виявилися різні, просто так не знайдеш. І я відправила її чоловікові завчасно зроблений скрін, де його дружина розсипається в компліментах сторонньому мужику. Через тиждень я дізналася від подруги (яка і дала мені контакти чоловіка), що ця мадам живе з двома дітьми у своєї мами. Новина мене приголомшила: двоє дітей, і так себе вести. Легковажна мадам…
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
