fbpx

Цього року влітку Ольга мала негаразди зі спиною, тому взяла путівку в санаторій. Там познайомилася з Тарасом. Ці 12 днів минули наче в казці. Тарас просив їхати з ним, але Ользі вже 50 і вона заміжня

Коли син вже жив з сім’єю четвертий рік в місті, а менша донька вийшла заміж, життя Ольги дуже змінилося.

Чоловік став якимось чужим, віддалився від мене останнім часом. Після роботи десь затримувався з друзями, а на вихідних так і старався піти сам до своїх батьків, або ще кудись, аби не сидіти вдома з дружиною.

Хоча Ольга працювала, але довгі вечори та вихідні дні на самоті здавалися їй безкінечно довгими і буденними. Микола вже давно перестав звертати увагу на свою дружину, а їй лиш трішки за 50 років, ще молода жінка. Ольга мала негаразди зі спиною, тому щоліта їздила в санаторій, щоб потім себе краще почувати.

Цього разу вона зустріла Тараса. Вони поруч сиділи в їдальні, потім стали спілкуватися щодня, а згодом вона з нетерпінням чекала кожної зустрічі з ним, адже він здавався такою рідною людиною.

Тарас виявився дуже хорошим чоловіком. Одружений він ніколи не був, сам доглядав за старими батьками. Але мав велику квартиру у місті та гарну роботу. Тарас жив непогано, лише сімейного щастя не мав.

Вони вечорами розмовляли, розповідали одне одному про своє життя і коли спливло 12 днів, то зрозуміли, що вже жити, як раніше не зможуть. Але Ольга була заміжня, мала сім’ю.

Дві долі розпрощалися і кожен поїхав своєю дорогою.

Ольга щодня думала про Тараса, але коли він телефонував не брала телефон. Вона навіть подумати боялася, що скажуть рідні та люди в селі, коли дізнаються. А як вона потім подивиться в очі дітям після всього. Але сама розуміла, що закохалася, хоча вже в такому віці. Але це були щирі почуття, чисті, а сам Тарас розумів її, як ніхто. Лише поруч з ним вона відчувала себе потрібною комусь, цікавою і незамінною.

У дітей своє життя, Микола віддалився від неї зовсім, інколи вона думала, що в нього є інша, та їй було байдуже до нього вже. Її душу гріли спогади, спогади зовсім про іншу людину, про тих 12 днів, які вона була щаслива поруч з Тарасом.

А потім Тарас написав повідомлення Ользі. Пояснював, що не може забути, за цей короткий час вона стала рідною та близькою йому. Він розуміє її, але просив не зважати ні на що, покинути минуле життя і їхати до нього, інакше вона не буде щасливою ніколи. Тарас обіцяв, що зробить її щасливою, він людина забезпечена та серйозна.

Тарас запевняв, що сам приїде, аби вона лише покликала, просив збирати речі. Вона ніколи не пошкодує про це, що залишила все і розпочала нове яскраве життя з ним.

Ольга залишила б все, шукала б кращої долі з такою близькою і такою рідною, хоч і чужою їй людиною, але боїться, що вже запізно щось змінювати в своєму житті. Що люди подумають? Що діти скажуть на це? Чи можливо варто спробувати? Хіба вона не заслуговує на щастя? Важко прийняти важливе рішення, коли в голові стільки сумнівів.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page