З Олегом ми одружені вже 3 роки. У минулому році у нас в родині була така собі криза, і справа ледь не дійшла до нашого розлучення. У цьому всьому, щиро кажучи, звичайно, винні ми з Олегом обоє: стали менше уваги приділяти один одному, розчинилися у побуті і стали постійно незадоволеними через часті перевтоми на роботі, але ініціатором цього всього виступав все-таки Олег, а не я. Потім батьки нас помирили, і не дали нам розлучитися, допомогли впоратися з сімейними проблемами. Відносини у нас налагодилися, але все-таки осад у мене залишився надовго.
Три місяці тому я отримала спадок від дідуся однокімнатну квартиру в центрі міста. Ремонту там особливо немає, і сам будинок старенький, тому для життя ми її не розглядаємо ту невеличку квартиру. Так як свого житла у нас немає, чоловік пропонує продати її, і вкласти виручені гроші в покупку нашої спільної квартири, щоб тепер нам жилося спокійніше, адже буде свій власний дах. А я б і рада так зробити, але не знаю, чи можна довіряти Олегові, якщо один раз він уже намагався зі мною розлучитися. Зараз я продам свою квартиру, ми разом купимо житло, а завтра він знову подасть на розлучення?
Раптом після того, як ми придбаємо житло, він все-таки вирішить від мене піти, і при розділі майна я втрачу аж цілу половину від вартості свого спадку? Розумію, що в сім’ї навіть не повинно бути таких думок у когось з подружжя, інакше для чого жити в шлюбі, але не можу нічого з собою вдіяти: спогади про його зраду міцно засіли у мене в голові.
Мої батьки вважають, що я можу продати свою квартиру, але за умови, що якщо Олег хоче купити спільне житло, то нехай половину коштів відразу своїх у нього вкладе, щоб потім не було лишніх питань і непорозумінь.
Однак Олег моїх побоювань не розуміє, і вважає, що я веду себе егоїстично, позбавляючи нас шансу почати жити по-людськи, і хочу, щоб він вліз у великі кредити і борги. Свекруха теж вже висловила мені, яка я недобра людина, і що спадкова квартира для мене дорожче, ніж наша з чоловіком сім’я і майбутні діти.
Мені здається, що квартиру цю заповіли лише мені, і тому тим, як нею розпоряджатися, теж вирішувати повинна я. Пропонувала чоловікові здавати її в оренду, а на виручені з квартирантів гроші знімати невеличку квартиру на околиці міста, і відкладати з наших зарплат гроші на покупку загальної квартири, але він так теж не хоче, ображається на мене. Олег каже, що раз у нас загальний сімейний бюджет, то я не маю права шкодувати отриману від дідуся квартиру, а повинна дозволити використовувати її для нашого спільного блага.
Раніше я б була не проти того, щоб вкласти гроші в купівлю загальної квартири з Олегом, але після всього, що відбулося у нашій сім’ї і чоловік хотів сам розлучитися, то в мене є побоювання, що я можу в майбутньому про це пошкодувати. Як ви гадаєте, чи варто мені ризикувати?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.