У Марії було троє дочок. Перша народилася Софійка, руденьке сонечко з кучерями, вся в бабусю, у свекруху Марії. Друга Богдана – лідер за вдачею. Оксанка – мрійлива дівчинка, фантазерка та тихоня.
Із появою кожної доньки Марія втрачала інтерес до чоловіка, вона ніби розчинилася у своїх дівчатках. Коли ображений чоловік зажадав до себе уваги, його вигнали з дому. Марія отримала все що треба – квартиру, дітей, добрі аліменти, і виперла чоловіка через непотрібність.
Але доньки тяглися до тата. У тих недовгих побаченнях із батьком, які тато міг собі дозволити через вічну зайнятість на роботі, доньки вчилися в нього оптимізму та тонкого почуття гумору. У мами таких якостей не було: вона вічно ходила чимось незадоволена і розповідала дочкам, які недобрі всі чоловіки.
Доньки вийшли заміж за старшинством, перша Софія. Зять мамі зовсім не сподобався і вона відкрито наговорювала на нього доньці. Але сестри та тато схвалили шлюб Софії: Віталій хороший, розумний, він програміст і чудово розуміється на техніці, дуже прибуткова професія. Та й характер у Віталія добрий, він спокійний, врівноважений.
Коли виходила заміж друга донька, мама теж бухтіла: і ледар, і їсть багато, і має кілька зайвих кілограм. Одним словом, відговорювала Богданку виходити за нього заміж.
Але знову сестри і батько прийшли на допомогу: вони захопилися Олегом! Мало того, що він кухар і чудово готуватиме ресторанні страви, так ще й богатир, а не товстий ледар. До того ж він дуже спокійний і поблажливо ставитись до цілеспрямованого характеру Богдани.
Оксанка довго залишалася з матір’ю, Марія вчепилася в неї і не відпускала, щоб не залишитись одній. Сестри вже по одній дитині народили, а Оксана покірно мовчала і жила з матір’ю. Але тут не витримала імпульсивна Богдана: бачачи таку несправедливість по відношенню до сестри, вона познайомила Оксану з красенем Анатолієм, другом її чоловіка.
Коли мати дізналася про намір Оксани вийти заміж, теж почала її відговорювати від цього шлюбу, мовляв, він гарненький, у нього таких, як ти, буде багато, а ти з ним намаєшся, а не проживеш.
Але сестри з батьком підтримали і Оксану. На весіллі Оксани Марія навмисне плакала, ніби проводила доньку в останню путь. Не заспокоювала її навіть поведінка нареченого – він ні на секунду не відпускав свою наречену зі своїх обіймів, а Оксана при цьому танула від любові та ніжності.
– Пил мені в очі пускає, робить вигляд, що любить мою дочку, – говорила Марія своїй подрузі. – Втім, як і всі мої зяті! Ну я їх виведу на чисту воду.
Але кожна сім’я жила щасливо, причому окремо – кожна має свою квартиру. Сестри часто зустрічалися, збираючись із чоловіками на святах в одну дружню команду. Часто запрошувався їхній батько як гостя, а мати ніколи. Доньки зрідка приходили її відвідувати, але часто це закінчувалося не дуже добре – мати постійно наговорювала на їхніх чоловіків.
І тоді мати вигадала рейди з перевірками: в один із вихідних днів вона без дзвінка заявлялася до своїх дочок по черзі, намагаючись раптово застати зятів у якихось побутових гріхах, але крім того, що дочки щасливі у шлюбах з чоловіками, яких собі самі вибрали, вона більше нічого не побачила.
Сценарій таких рейдів іноді змінювався, але незмінно було одне – до зятів претензій не було. Марію злив цей факт, але найбільше вона вийшла з себе, коли побачила в гостях своєї Оксани її батька – свого колишнього чоловіка. Як це так — його приймають з пирогами, а вона має таємно вламуватись! Все зло від мужиків – це вони зробили її самотніми!
– Маріє, ти сама зробила з себе самотню! – сказав їй колишній чоловік. – Ще тоді, коли мене вигнала. Тепер ти хочеш робити нещасною своїх дочок, а чоловіки у них прекрасні, як самі дівчата. Відчепись ти вже від них!
Марія нічого не сказала, вона пішла, голосно зачинивши за собою двері. На жаль, жодних правильних висновків вона для себе не зробила, а навпаки – зрозуміла, що батька треба усунути від дочок! Це він їх баламутить!
А потім уже простіше і впорається з зятями! На жаль, їй і на думку не спало, що таким чином вона ще більше віддалить від себе дочок. Зрештою, вони перестали з нею спілкуватися і не заходять навіть у гості.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
