fbpx
Життєві історії
“…Тільки ви мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже …”

“…тільки ви мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже …” Текст написала дитячий, медичний психолог. А ви уважно почитайте.

Це дуже важлива iнформацiя! Джерело

На прийомі: (хлопчик 6 років, важкий невротичний розлад)

— З ким ти живеш?

— З мамою. — А тато?

— А ми його вигнали.

— Як це?

— Ми з ним розлучилися … він нас принижує… він не мужик … зіпсував нам кращі роки…

На прийомі: (підліток 14 років, важкі мігрені, непритомність, протиправна поведінка)

— А чому ти не намалював тата, адже ви ж одна сім’я?

— Краще б його взагалі не було, такого тата…

— Що ти маєш на увазі? — Він матері все життя спаплюжив, вів себе як свиня…зараз не працює…

— А особисто до тебе тато як ставиться?

— Ну, за погані оцінки не свариться…

— … все?

— І все …чого від нього ще? …я навіть гроші сам заробляю собі на розваги…

— А чим заробляєш?

— Кошики плету… — А хто навчив?

— Тато…він мене взагалі багато чому навчив, я ще рибу ловити можу…за кермом їду… по дереву трохи… ось до весни човен смолили, на рибалку з батьком поїдемо.

— Як же ти в одному човні сидиш з людиною, якої б краще взагалі не було на світі?

— … ну, взагалі у нас з ним не так-то… відносини цікаві … коли мама їде, у нас добре…це вона з ним не ладнає, а я то і з мамкою і з батьком можу, коли вони не разом…

На прийомі: (дівчинка 6 років, проблеми зі спілкуванням, не уважна, нічні кошмари, заїкання, гризе нігті …)

— Чому ти намалювала тільки маму з братом, а де ж тато і ти?

— Ну, ми в іншому місці, щоб у мами був гарний настрій…

— А якщо ви будете разом?

— То погано…

— Як це погано?

— … (дівчинка плаче) Через деякий час:

— Тільки мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже…

На прийомі: (підліток з важким невротичних порушенням)

— …Ваш син дійсно вірить у смepть свого батька?

— Так! Ми це йому спеціально сказали,… а то не дай бог з ним зустрітися захоче і набереться від нього, … але ми з бабусею про батька тільки хороше говоримо, щоб не переживав і прагнув стати хорошою людиною.

Читайте також:  Судіть мене, як хочете, але своїм рідним я більше не допомагаю. Коли давала, брали всі, а коли мені була потрібна допомога – всі відвернулися

За час роботи з дітьми, у свої практиці мені довелося зіткнутися з такими фактами. Діти люблять своїх батьків одинаково сильно, незалежно від демонстрованої ними поведінки. Дитина сприймає маму і тата як одне ціле і як найважливішу частину самої себе.

Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мама. (Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто її батько, який він і як до нього слід ставитися). Мама має абсолютну владу над дитиною, вона робить з нею усе, що захоче, свідомо чи несвідомо.

Ставлення батька до дитини теж формує мати. Наприклад, якщо жінка не поважає батька дитини, то чоловік може відмовити дитині в увазі.

Достатньо часто повторюється одна і та ж ситуація: достатньо тільки жінці змінити внутрішнє відношення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь в її вихованні.

Допустити дитину до батьківського потоку мама може тільки за умови, що в душі вона поважає батька дитини, або як мінімум, добре до нього ставиться. Якщо цього не відбувається, то марно говорити чоловіку: «Йди, пограйся з дитиною. Сходіть разом погуляти» і т. д., батько цих слів не почує, так само, як і дитина. Дія має тільки те, що прийняте душею.

Хочеться розповісти про ще один випадок.  До мене звернулися мама і бабуся одного семирічного хлопчика. У дитини був дуже важкий стан: окрім неймовірної некерованої агресії, істерик, постійної тривоги, проблем в школі, нічних кошмарів, страхів, були ще сильні головні болі і болісне відчуття мурашок по всьому тілу.

Мама з татом у цього хлопчика розлучилися дуже давно. Дитина пам’ятала батька більше по фотографіям. Все своє свідоме життя вона жила з мамою і бабусею. Дитина була повною копією свого батька. Як зовні, так і в характері все частіше виявлялася схожість.

Єдине, що чув хлопчик про свого батька, це те, що його батько – неймовірне чудовисько (мама з бабусею не скупилися на епітети), і ще те, що він до їх великого горя якраз на цього чудовиська дуже схожий. І тепер перед дитиною ставилося завдання «перебороти «злі» якості і стати хорошою людиною».

А на прийомі переді мною сиділа абсолютно чудова дитина, до того ж з великими творчими здібностями, але міркував він про життя так, як ніби йому років сімдесят, не менше.

Ми узялися за роботу всі разом: мама, бабуся, хлопчик і я. Перше, що зробили жінки, це рішуче змінили політику сім’ї. Мама почала розповідати сину про те, якими хорошими якостями володіє його батько. Про те хороше, що було у них у стосунках. Про те, що їй подобається, що син схожий на свого батька. Що він може бути абсолютний таким же, як тато.

Найголовніше, що син не несе відповідальності за їх партнерські стосунки. І не залежно від того, що вони розлучені як пара – як батьки вони залишаться для нього назавжди разом. А син може любити тата нітрохи не менше, ніж маму.

Якийсь час опісля хлопчик написав татові лист. У сина з’явилася батькова фотографія на письмовому столі, а іншу, маленьку, він став носити з собою в школу. Потім в сім’ї з’явилися додаткові свята: день народження тата; день, коли тато зробив мамі пропозицію; коли тато виграв матч.

А найголовніше, тепер, коли мама дивилася на сина, вона з гордістю вимовляла: «Як же ти схожий на свого батька!»

Коли відбулася наша чергова зустріч, мама поділилася, що брехати взагалі не довелося – колишній чоловік є дійсно багатогранною особою.

А ось з сином стали відбуватися просто фантастичні зміни: спочатку пропала агресія, потім – страхи, болі; з’явилися успіхи в школі, зникли мурашки. Дитина стала керованою, і знову повернулася до життя. «Я не можу в це повірити, невже батько грає таку роль?!».

Так, кожний з нас – продовження і підсумок злиття двох сил життя: материнського (і її роду) і батьківського (і його роду).

Погоджуючись з цим в дитині, приймаючи її такою, яка вона є, – ми даємо їй шанс рости. Це і є батьківське благословення на Життя.

Читайте також:  Ми крuчали, але люди розбігалися, як таргани!!! На допомогу дітям прийшли бродячі собаки

Related Post