fbpx
Breaking News
Oдного pазу Людмила пpийшла в тaкому стaні, так рuдала, що я дoвго не мoгла зpозуміти в чoму спpава. І тут Люда видaла пpиголомшливу новину: Петро її кuнув і пiшов до iншої жiнки. Спoчатку плaкала щoвечора, а потім виpішила чoловіка пoвернути
Уже на 7-му мiсяці вaгітності Олі було пoгано від того, що їй не дoзволили летіти в Індію. Нaрoдила сина і відpазу вiддала матері в сeло. Чеpез рік пpиїхала тiльки зaсмагла Оля, пoбула кілька днів з сином і знoву поїxала. Дaла oбіцянку, що пoвернеться за сином, кoли йому буде вже п’ять
Нiколи не зітpеться з пам’яті тoй вересневий день, кoли кoханий сказав, що в жовтні одpужується з iншою. Через півроку — як гpім серед ясного неба — пpиходить мій коxаний, стає на кoліна, каже, що кoхає лише мене. Oдне моє слово — і він покuне дpужину й жuтимемо рaзом. Та знaла, що у коxаного три місяці тому наpодився синoчок. Забpати бaтька від дитини було для мене стpашним гpіхом
Ліда мала двох синів, та вони не спішили до матері. Кoли чoлoвік залишив цей світ, вона зосталася сама у хaті. Та oднoго дня у дім пpийшла бiдa
— Знaєш, я щoсь дyже звuк до тебе. Мені тpеба пoбути деякий час oдному. — Як цe? Щo цe oзначає? — вpажено питaла Ірина його і себе. — Це oзначає, — неспoдівано жopстко скaзав Анатолій, — що я пpошу тебе нe дзвoнити і нe пpиходити бiльше
Про жінок
“Терпиш більше, ніж живеш” – дуже корисно прочитати кожній жінці, щоб не було пізно

“Терпиш більше, ніж живеш” – дуже корисно прочитати кожній жінці, щоб не було пізно.

Красиво сказано. Джерело

Одного разу я два роки прожила без гарячої води. Точніше, на кухні вона текла, а ось у ванні ледве капала, так що неможливо було прийняти душ, тільки терпляче наповнити ванну приблизно хвилин за сорок. Оскільки митися хочеться вранці і ввечері, кожен з членів сім’ї щодня витрачав на це півтори години.

Ясна річ, коли проблема тільки виникла, я попросила чоловіка викликати сантехніка, але він сказав: “Старі труби, знімна квартира, чого ти хочеш? Ми ж не будемо робити капітальний ремонт і довбати стіни? Давай якось так”. І ми стали жити якось так. Не пам’ятаю, чому я вибyхнула, але одного разу раптом влаштувала жахливий скандал, після якого сантехнік був викликаний. Майстер пішов через п’ять хвилин, і я подумала, що все безнадійно. Відкрила кран, і звідти ринув потужний струмінь рудої води.

Читайте також: – Не руйнуй нашу сім’ю, – плачучи, благала Дмитрова дружина Галя, перестрівши зyхвалу Дарину на вулиці. – На чужому нещасті щастя не збудуєш: Один дзвінок у ту тривожну ніч, змінив долю двох сімей. У лiкарняній пaлаті лежала вона

Виявляється, в трубі скупчилася іржа, знадобилось декілька разів постукати, і затор зник. Розумієте? Два роки без гарячої води – один дзвінок і декілька рухів.

Я легко готова визнати, що справа в нашому особливому недбальстві, але схожі історії я спостерігаю напрочуд часто.

Друзі десять років жили в незатишній тісній квартирі, в якій вічно бракувало місця. Вони її так не любили, що навіть не бажали ремонтувати. Врешті-решт плюнули на все і вирішили переїхати, хоча дуже любили свій район. Почали збиратися і виявили поклади старих речей: одяг, дбайливо складений у валізи та прибраний на шафу; антресолі, забиті матеріалом для ремонту, який так не відбувся; полиці, заставлені нерозпакованими коробками з книгами і казна-яким дрібним сміттям, – від незавершеного рукоділля до сувенірів з давніх поїздок; комору з бабусиним килимом, розкладачкою і зламаною пральною машинкою.

Виявилось, у будинку безліч темних кутів, з яких вимітали пил, але ніколи туди серйозно не заглядали і не розбиралися. Вони раптом з’ясували, що їх найпотрібніші речі поміщаються в декілька сумок, а ті вісімнадцять мішків поїдуть на смітник.

Знаєте, коли я до них заїхала, жінка плакала. Тому що зрозуміла: ці десять років вона могла жити набагато затишніше і просто щасливо.

Але є люди, які примудряються на тих же умовах існувати у власному тiлі.

Бoлить. Бoлить голова, несильно, але з року в рік, дні погіршення здоров’я складаються в місяці, але все можна витерпіти і зі всім змиритися. Тому що мiгрень не лiкується, ми ж знаємо. А потім людина раптом потрапляє до лiкаря і виявляє, що ситуація виправляється (ні, не гільйотиною, але якимись прeпаратами окрім знебoлювальних). І можна було не мучитися стільки часу.

Те ж відбувається з психологічними проблемами, які неминучі, тому що “світ такий”, та й ти сам недосконалий. Люди б’ються з ними роками, поки не входять в ступор і не виявляють, що багато, що коригується антидeпрeсантами не лише “до витривалості”, але і до цілком пристойної якості життя.

Ці два слова – “якість життя” – ключові. Вони не про те, скільки ти заробляєш і де відпочиваєш. Вони про те, скільки тобі доводиться терпіти. З чим треба миритися, як часто зціплювати зуби, замружувати очі та не дивитися навкруги, поки не стане трохи легше.

Неважливо, чи терпиш ти фізичний бiль, незатишок або стосунки, які чомусь потрібно зберегти. Одного разу виявляється, що ти терпиш більше, ніж живеш. І це півбіди, а головна біда в тому, що дискомфорт часто абсолютно необов’язковий. “Тільки на третій день індієць Гострозоре Око помітив, що в камері немає четвертої стіни”. Добре, якщо рахунок на місяці, а не на десятки років.

Будь ласка, перевіряйте на міцність стіни, в яких ви безнадійно замкнуті. Штовхайте кожні двері, які виглядають закритими. Пробуйте на зуб нерозв’язні проблеми та нездійсненні завдання, іноді старі проржавілі кайдани виявляються не міцнішими, ніж рожеві пухнасті наручники для сексуальних ігор.

І набагато страшнішим, ніж ваші тривалі проблеми і ніж майбутні зусилля для їх вирішення може стати розуміння того, що терпіти не треба було. Що ви могли бути щасливими набагато раніше, вже багато років, а не тільки зараз, коли нарешті здолали інерцію. І уся та сумна і важка частина життя могла бути зовсім іншою, а ви не знали і нічого тепер не повернеш.

Автор – Марта Кетро

Related Post