Декілька днів поспіль у соцмережах часто поширюють повідомлення, нібито у Києві одна жінка збила ворожий дрон лише однією банкою огірків. Більшість людей вважають це “воєнною байкою”, дехто зовсім в це не вірить. Виявляється ця історія аж ніяк не вигадка, це дійсно правда. Єдине – банка була не з огірками, як стало відомо тепер. Кинула банкою в дрона киянка Олена.
Олена погодилася поговорити з журналістами LIGA.Life без вказування її прізвища та фото – наразі боїться, зі зрозумілих причин.
Були сутінки, сонце тоді ще не зійшло. Олена сиділа на балконі й курила: “Дивлюсь, щось повільне пливе. Спочатку подумала, ворону підбили. А потім почула дзижчання”.
До цього вона жодного разу не бачила дрони зблизька, не мала ніякого розуміння про них. Втім, почувши звук, зрозуміла: перед нею точно не птах.
У квартирі знайшлося б щось більш відповідне, щоб запустити у ворожий пристрій, каже жінка. Але в той момент подумала, що поки забіжить у іншу кімнату та повернеться, втратить час – дрон може зникнути і вона нічого не зможе вдіяти. Натомість банки з консервацією стояли під її стільцем.
Тому Олена швиденько схопила одну банку консервації та щосили запустила: “Мабуть, від страху. Бо я злякалася. А що як звідти почнуть обстрілювати мене! Як же шкода тих помідорів… Не знаю, звідки взялися байки про огірки”.
“Це були помідори зі сливою, мої улюблені. Літрова банка”.
Потім разом із своїм чоловіком Олена оббігли будинок, розтоптали залишки того дрона і розкидали уламки по різних баках зі сміттям: “Бо я не розбираюсь в цій електроніці. Може, воно пише, відстежує”.
Мережею також, наче на підтвердження легенди, ширяться фото розбитої тари із солоними огірками. Олена називає знімки неправдивими. А свою розбиту банку з помідорами не фотографувала: “Час не той, щоб фото робити”. Зрозуміло, що жінці було зовсім не до того.
Через день Олена спілкувалася з колишнім чоловіком, який живе поруч. Той розповів, що бачив ще один дрон. “Я запитала, що він зробив. Сказав – нічого, засмикнув штори, мовляв, а що я зроблю. “Молодець”, кажу йому”, – пригадує жінка.
Бабуся Олени народилася у Варшаві, до Львова вона потрапила під час Другої світової війни. Її прихистили в місцевій родині: “Маленька, чотири роки, йшла пішки. Не знаю, як дійшла. Вона колись мені про це розповідала і про голод також, але я слухала, як сторонній слухач “було і було”. А зараз ми живемо в такий час. Отже, так потрібно. Значить, ми сильні. Бог ніколи не посилає випробувань вище за наші сили”.
Мати Олени народилася у Львові, закінчила школу із золотою медаллю, вона гарно навчалася дуже, знала сім мов, викладала іноземні мови. Батько – заслужений журналіст.
Олена теж народилася у Львові, але її рідне місто – Київ. Батька перевели туди по роботі ще дуже давно, коли вона була ще зовсім маленькою дівчинкою. Вже в Києві Оленка пішла в перший клас, виросла, народила сина та доньку.
“Тому з Києва нікуди не поїду. Так вирішила миттєво. Це мій дім, моя земля. Стоятиму, гризтиму, боротися буду, воюватиму. Все, що треба”.
Як зараз багато таких Українців, якими хочеться захоплюватися. Ми непереможна нація, хай мир буде на нашій землі.
Джерело – Вісник К.
Фото скрін.
