Наталя віднедавна дуже не любила пізні дзвінки. Її мама от уже кілька місяців нездужала. Наталя, хоч і рада була б їй допомогти, та залишити роботу і поїхати до мами, вона не могла.
Вони з чоловіком жили в невеликій однокімнатній квартирі, то ж забрати маму до себе вона теж не могла. Останній тиждень неньці ніби полегшало, тому Наталя повернулася додому, до свого звичного способу життя.
Телефонний дзвінок розбудив Наталю серед ночі. Сусідка повідомила, що мамі знову недобре. Наталя викликала таксі і негайно поїхала до мами в село. До того часу уже приїхала швидка. Лікарі настояли на тому, що маму потрібно відвезти в стаціонар.
На ранок мамі полегшало. Наталя була така виснажена, що забула передзвонити Анатолію, повідомити, що вони з мамою в лікарні. Наталя сиділа біля ліжка мами, і на мить задрімала. Їй приснився маленький хлопчик, який кликав її мамою. Дитина уві сні сказала: «Мамо, скоро у нас все буде добре. Чекай на мене».
Прокинувшись від короткочасного марева, Наталя важко зітхнула. Ще п’ять років тому їй повідомили, що у неї не буде дітей. Наталя важко пережила цю новину. А потім – звикла до думки, що ніколи їй не стати матір’ю.
Відігнавши думки про дивний сон, Наталя вибігла на вулицю, купити для мами фруктів. Як раптом, на сусідній вулиці вона побачила свого чоловіка з молодою симпатичною білявкою, яка везла дитячу коляску. Збоку вони виглядали, як повноцінна сім’я.
У Наталя підкосилися ноги. Вона не могла повірити у те, що бачить. Не розуміючи для чого, вона вхопила свій мобільний телефон і набрала чоловіка. Не встигла вона і сказати, як Анатолій зупинив її: «Наталочко, вибач. Я на дуже важливій нараді. Передзвоню пізніше».
Лише тепер Наталя зрозуміла, що через проблеми з мамою, вона і не помітила, що чоловік віддалився від неї. А тепер вона на свої очі бачить, у нього є не тільки інша жінка, але і дитина.
Виплакавшись вдосталь, Наталя витерла лице, щоб мама не бачила і не хвилювалася зайвий раз. Та серце матері не обманеш – вона відразу помітила, що донька її дуже розчарована. Проте, нічого не сказала, а вирішила помолитися. Молитва завжди рятувала її у найскрутніші хвилини.
Маму виписали через тиждень. За цей час Наталя вирішила, що йде з роботи, йде від свого чоловіка, який їй так і не зателефонував жодного разу, і починає нове життя. На дворі стояло спекотне літо, тому Наталя вирішила перший час пожити разом з мамою в селі. Якісь заощадження на перший час у неї були, а далі, як вийде.
По дорозі додому мама першою почала ненав’язливу розмову про колишнього однокласника Наталя, Андрія. Усі знали, що хлопець був закоханий в Наталю майже з дитинства. А коли почув, що Наталя виходить заміж, ще до її весілля зник з села. Люди подейкували, що хлопець поїхав за кордон на заробітки.
– Так от, – м’яко підводила мама дочку до суті розмови. – Приїхав твій Андрій, першим ділом до мене в хату зайшов, розпитувався, як ти. Ой, донечко, добрий він хлопець, та й досі тебе кохає.
Літо добігало до кінця. Це було найщасливіше літо Наталі, адже вона нарешті знайшла своє щастя. А ще, чи то трави, чи сонце, чи свіже повітря так подіяли, але сталося диво – Наталя чекала дитину. От тільки не знала, кому першому цю радісну новину повідомити: мамі, яка вимолила їй добру долю, чи коханому Андрію, який, незважаючи ні на що, чекав тільки на неї. Але вона точно знала, у неї буде син. Не дарма ж тоді їй приснився цей дивний сон.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
