op

– Марино, мама сьогодні до нас прийде, можеш приготувати обід? – каже мені мій чоловік. Я ствердно кивнула, хоча, чесно кажучи, візити свекрухи я не люблю. Приймаю її

– То ти лише по гроші прийшла? – питаю я свою молодшу доньку Аліну. І вона, абсолютно не соромлячись, каже – що так, їй потрібні гроші, мінімум тисяча

Ігор давно відчував порожнечу. Йому було п’ятдесят, і, здавалось би, все в житті вже було: робота, квартира, достаток. Але цього було недостатньо, щоб відчути повноту життя. Ігор не

– Це ти, мамо, в усьому винна! Навіщо ти переконала Людмилу їхати на заробітки? Тобі що, грошей було мало? А тепер немає ні грошей, ні сім’ї, – плачеться

– Нарешті, мамо, ти слухавку взяла! Останнім часом до тебе і не дозвонишся. Ти що, забула гроші відправити, чи водіїв на цьому тижні не було? – замість привітання

Рахувала гроші я три рази, і таки щоразу переконувалася, що не вистачає тисячі євро. Я не могла збагнути – куди вони поділися? Мало ж бути 20 тисяч, а

– Тату, треба ще 500 доларів, – радісно щебече Аліна, улесливо посміхаючись батькові. – Так я наче все оплатив, доню, – здивовано каже Руслан, але без зайвих запитань

– Поїхали, Христино, до мене зі мною у відпустку. Не пошкодуєш точно! Село у нас красиве, курортне, та люди величезні гроші платять для того, щоб до нас потрапити,

– Не приходь, мамо, нас вдома не буде, – ображено каже донька. – Доню, мені треба лічильники перевірити, – вигадую я на ходу причину, щоб потрапити до доньки.

– Ти повинна приїхати на Різдво, у нас до тебе справа є, – заявила мені нещодавно донька по телефону. Сказала вона це таким беззаперечним тоном, що я не