– Це ти, мамо, в усьому винна! Навіщо ти переконала Людмилу їхати на заробітки? Тобі що, грошей було мало? А тепер немає ні грошей, ні сім’ї, – плачеться мій син Ярослав.
Невістка моя, Людмила, втнула такий номер, що навіть важко щось сказати. Вона приїхала з заробітків з кругленькою сумою грошей, і відразу до своєї матері чкурнула, а сину моєму заявила, що розлучатися буде.
Тепер він вважає мене винною в тому, що його сім’я розпалася, бо швидше за все, невістка до нас вже не повернеться. Людмила всі гроші, які привезла, вкладає в будинок своїх батьків, і я впевнена, що все це не просто так – вона не хоче при розлученні ними ділитися.
Не знаю, може і справді я винна. Справа була ось яка. 23 роки тому я поїхала на заробітки в Італію. Всі зароблені гроші чемно додому висилала, чоловік їх в наш будинок вкладав.
Коли одружився наш єдиний син, він привів свою наречену до нас додому. Мені Людмила так не сподобалася, що я аж плакала. Справа не в зовнішності, на вигляд невістка навіть дуже красива, але от душі у неї зовсім немає, її меркантильність було видно за кілометр.
Син її любив, а чоловік мені порадив не втручатися. Я собі подумала – а й справді, хіба мені з нею жити? Я в Італії, а ті два-три тижні, що у відпустку приїжджатиму, якось перебуду.
Чоловік мій взагалі ніколи ні в що не втручається, він на роботу, з роботи, і в свою кімнату зачиняється. Так що керував усім син і невістка. Вони між собою добре ладнали, і мене уже це тішило.
Після того, як я привела наш дім до ладу, я стала збирати гроші, і за 4 роки я купила ще й квартиру. Невістка тоді наполягла, щоб я цю квартиру на її доньку, свою єдину внучку записувала.
Я їх послухала і зробила все так, як вони з сином закомандували. Адже дівчині точно квартира зайвою не буде. А сама планувала жити з сином і невісткою як повернуся.
Та невістка на цьому не зупинилася. Її апетити з кожним роком зростали і вона захотіла, щоб я ще й будинок на них переписала, мовляв, вони тут 20 років почуваються бідними родичами, а не справжніми господарями.
Тут я вже не витримала і сказала своє категоричне ні.
– Хочеш, Людмило, будинку, їдь сама на заробітки і заробляй, дитина у тебе уже виросла, – спересердя заявила я невістці.
Звідки ж мені було знати, що вона зробить саме так, як я сказала. Мій син був в паніці, коли невістка оголосила, що їде в Італію на заробітки теж. Але до мене, в Рим, вона не поїхала. Її якась знайома в Мілан покликала.
Через три роки заявилася Людмила додому, і з порогу заявила, що вона розлучатися з моїм Славком буде. Відразу з валізами і сумками до своїх батьків в село поїхала, минула нашу хату.
Син пробував її повернути, їхав до тещі, просив її, щоб та на дочку вплинула, але Людмила твердить одне – свого рішення вона змінювати не буде. Мовляв, вона надивилася в Мілані на інше життя і тепер так як жила, жити не хоче.
Звичайно, син в усьому винить мене, каже, що якби я тоді переписала на них свій будинок, то цього б не сталося.
– Що мені тепер робити? Де я в 45 років собі зараз іншу дружину знайду? Тобі будинок був миліший, ніж щастя сина, – Ярослав дуже важко все це переживає і не перестає мене картати.
Але до чого тут я? Я своєї вини аж ніяк не відчуваю. Хто зна, що невістка в Мілані робила, що так швидко розлучатися захотіла. Я заробітчанка вже 23 роки, але у мене жодного разу і думки про розлучення не виникало. А вона три роки і все, рішення прийняла, життя кардинально змінити захотіла.
Чоловік мені телефонує в Італію, теж сварить, каже, що син в чарку став заглядати, особливо після того, як побачив, як швидко у тещі з тестем дім росте. А це означає, що якщо Людмила там вкладається, то до сина мого вона повертатися не збирається. А він не знає, як без неї жити.
Отака невесела історія. Всі вважають мене винною в тому, що через мене сім’я сина розпалася. Але якщо розібратися – то в чому я винна? В тому, що поставила невістку на місце, коли вона зазіхнула на мій дім?
Він би і так з часом їм дістався, бо син у мене один. Але я не хотіла наперед нічого переписувати, щоб не опинитися на старість на вулиці. Хотіла підстрахувати себе, а вийшла винною.
А яка ваша думка? Що я зробила не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
