Ти не сприйми це неправильно, просто у мене своїх дітей немає, і я хотіла б тобі трошки допомогти, – сказала Настя і витягнула з гаманця 200 євро і поклала їх на стіл. – Це для твоїх дітей, – сказала вона. – Я хочу, щоб на святого Миколая вони отримали подарунки. Я хочу бути Миколаєм для твоїх малят. Мене вразило її рішення. Як так? Як людина, яка давно зі мною не бачилася, може так без вагань допомогти? Я спочатку не могла повірити своїм очам. Я намагалася відмовити подрузі, мені було дуже незручно брати у неї гроші, але вона була рішучою
Я ніколи не вірила, що чужі люди можуть допомогти більше, ніж рідні. І, можливо, я б так і залишилася з цією думкою, якби не одна випадкова зустріч. Мені
Ти не можеш відмовитися від мене, бо я тебе виростила, – каже мені мама, і сподівається, що це нагадування якось вплине на мене. – Я це пам’ятаю, мамо, – спокійно кажу. – Але чи думала ти про це, коли практично вигнала мене з дому? – нагадала я їй. – Ніхто тебе не виганяв, ти просто поїхала вчитися, – стала виправдовуватися мама. Але і вона, і я добре знали, що це було не так, мама мене випровадила з дому при першій кращій можливості, бо вважала, що я заважаю її щастю з вітчимом
– Ти не можеш відмовитися від мене, бо я тебе виростила, – каже мені мама, і сподівається, що це нагадування якось вплине на мене. – Я це пам’ятаю,
У тебе гроші є, то сама купиш собі все, що треба, – зверхньо заявила мені донька, коли я попросила її прийти до мене в лікарню. Гроші у мене, звичайно, є. Але мова зараз не про це. Я хочу бульйончику домашнього, і пюре на маслі і сметанці. Хіба таке купиш в їдальні? Та й уваги хочеться від рідних людей, а мої доньки на мене образилися, і все через гроші. Цього разу я приїхала з Італії у відпустку, і вирішила купити синові машину. Він ще про це не знає, у нього на Василія ювілей, от я і зроблю йому такий подарунок, бо заслужив він як ніхто з моїх дітей
–  У тебе гроші є, то сама купиш собі все, що треба, – зверхньо заявила мені донька, коли я попросила її прийти до мене в лікарню. Гроші у
На день народження свого брата Андрія Світлана набрала повні сумки домашніх продуктів і вирушила в місто, хотіла йому сюрприз зробити, але брат з дружиною її неприязно зустріли і навіть чаєм не пригостили. Хотіла Світлана зберегти родинні стосунки з братом, та через невістку це виявилося дуже непосильним завданням
Свого молодшого брата Андрія Ганна дуже любила. У дитинстві вони разом бігали на подвір’ї, ділилися іграшками, допомагали один одному вчити уроки, а коли Ганна вийшла заміж, то Андрій
А за що ви, мамо, збираєтеся жити? – зухвало запитала мене невістка, а я аж присіла. – Я ще е знаю. Але ж я до рідного сина приїхала, невже ви мені не вділите тарілку супу? – кажу. – Та чому не вділимо? Вділимо, звичайно. Тільки я хочу прояснити ситуацію. Ви ж не в гості на два тижні приїхали, а назавжди, як я розумію. Чи не так? Я навіть не знала, що їй відповісти, і поки збиралася з думками, невістка мені наказала завтра ж іти у пенсійний фонд і з’ясовувати, на що я можу претендувати, бо утримувати мене вони не збираються
– А за що ви, мамо, збираєтеся жити? – зухвало запитала мене невістка, а я аж присіла. – Я ще е знаю. Але ж я до рідного сина
Не знаю, хто придумав, що гроші – не головне, але я все життя про них лише і думаю. Гроші, гроші, гроші… Коли їх немає – це страшно, а коли вони є – теж не набагато краще, адже їх так складно правильно поділити, а особливо між дітьми. Я ж думала, що як грошей зароблю, то буду і сама щасливішою, і дітей своїх щасливими зроблю, але в підсумку все вийшло зовсім не так
Не знаю, хто придумав, що гроші – не головне, але я все життя про них лише і думаю. Гроші, гроші, гроші… Коли їх немає – це страшно, а
Ти що, справді уявила себе італійською синьйорою? Не сміши людей? Хто там тебе в старості догляне? – сестра моя ніяк не хоче сприймати інформацію про те, що я вирішила квартиру свою в Україні продавати. Я думаю, що Люба просто сподівалася, що я впущу її в свою квартиру, адже сестра живе з дочкою і її дітьми, внуки вже підросли, їм усім там місця мало. Але я їй ніколи нічого такого не обіцяла. Квартиру я здавала, поки мене не було, а плату за оренду забирав син з невісткою. Син теж не вельми радий, що я таке собі надумала
– Я про тебе, Катерино, краще думала, їй Богу. Інші заробітчанки квартири купують, а ти вирішила продавати? Не була я в твоїй Італії і бути не хочу, але
Вранці, в переддень святого Миколая я зібрала подарунки для сестри та її дочок і вирушила в село. По дорозі часто підбираю тих, хто чекає на автобус, і ось на зупинці я побачила Христину. Христина була знайомою ще з часів, коли я жила в селі. Її я не могла забути, адже саме вона колись забрала у мене Івана – мого першого хлопця, якого я дуже любила. Та я таки зупинила авто, щоб її підвезти
Щороку на свято святого Миколая я відчуваю дивне поєднання радості та суму. Радості, бо я щиро люблю робити подарунки, а суму – тому, що я не маю сім’ї,
Коли Андрій зупинився біля крамниці “Сувеніри”, двері були замкнені. Світло горіло всередині, і це зробило його ще більш рішучим. Він забарабанив по вікну, сподіваючись, що продавець погодиться відкрити. До дверей підійшла жінка з усмішкою, трохи здивована його настирливістю. – Чому ви стукаєте? Зачинено, – сказала вона, зупинившись біля дверей. Андрій, не зважаючи на закриті двері, спробував: – Зачекайте, будь ласка! Мені потрібен свічник у вигляді трикутника з сімома свічками, дуже потрібен! Моя дружина його мріяла, і я хочу подарувати їй саме цей. Мені дуже важливо знайти його
– Андрію, я тебе чекаю. Новий рік святкуєш з нами, – мама сказала це таким тоном, що Андрій зрозумів, що відмови вона не потерпить. Новорічні свята завжди були
Все змінилося, коли Андрій зробив мені пропозицію. Я була така щаслива і хвилювалася одночасно. Адже я любила його, і все здавалося таким світлим і простим, поки не дізналася, що Валентина Іванівна, його мама, не приймає мою кандидатуру на невістку. Тітка Валентина, яка раніше завжди підтримувала мене, тепер сказала, що бідну сироту за невістку вона не прийме. Це було як холодний душ для мене. Я не могла зрозуміти, як так вийшло. Валентина Іванівна, яка так багато для нас зробила, чому ж тепер вона змінилася
Коли не стало мами, моє життя змінилося назавжди. Я та брат залишилися сиротами. За нами мав приглядати мамин рідний брат, але він чоловік, до того ж не сімейний,

You cannot copy content of this page