op
Я ніколи не вірила, що чужі люди можуть допомогти більше, ніж рідні. І, можливо, я б так і залишилася з цією думкою, якби не одна випадкова зустріч. Мені
– Ти не можеш відмовитися від мене, бо я тебе виростила, – каже мені мама, і сподівається, що це нагадування якось вплине на мене. – Я це пам’ятаю,
– У тебе гроші є, то сама купиш собі все, що треба, – зверхньо заявила мені донька, коли я попросила її прийти до мене в лікарню. Гроші у
Свого молодшого брата Андрія Ганна дуже любила. У дитинстві вони разом бігали на подвір’ї, ділилися іграшками, допомагали один одному вчити уроки, а коли Ганна вийшла заміж, то Андрій
– А за що ви, мамо, збираєтеся жити? – зухвало запитала мене невістка, а я аж присіла. – Я ще е знаю. Але ж я до рідного сина
Не знаю, хто придумав, що гроші – не головне, але я все життя про них лише і думаю. Гроші, гроші, гроші… Коли їх немає – це страшно, а
– Я про тебе, Катерино, краще думала, їй Богу. Інші заробітчанки квартири купують, а ти вирішила продавати? Не була я в твоїй Італії і бути не хочу, але
Щороку на свято святого Миколая я відчуваю дивне поєднання радості та суму. Радості, бо я щиро люблю робити подарунки, а суму – тому, що я не маю сім’ї,
– Андрію, я тебе чекаю. Новий рік святкуєш з нами, – мама сказала це таким тоном, що Андрій зрозумів, що відмови вона не потерпить. Новорічні свята завжди були
Коли не стало мами, моє життя змінилося назавжди. Я та брат залишилися сиротами. За нами мав приглядати мамин рідний брат, але він чоловік, до того ж не сімейний,