Василю, а ти що тут робиш? Чому не попередив, що приїдеш? – стою і не вірю, що переді мною стоїть мій чоловік! Можете уявити собі моє здивування, коли я на автобусній зупинці в Римі побачила свого чоловіка. Взагалі, я чекала, що з автобуса вийде дочка, але мої рідні вирішили зробити мені сюрприз. “Невже він і справді вирішив перевірити, чи у мене тут хтось є?” – промайнуло у мене в голові. Адже останнім часом в наших з ним телефонних розмовах він лише про це і говорить. Від несподіванки я просто не знала, що мені думати
– Василю, а ти що тут робиш? Чому не попередив, що приїдеш? – стою і не вірю, що переді мною стоїть мій чоловік! Можете уявити собі моє здивування,
Сестричко, лише ти мені можеш допомогти, прошу тебе, не відмов мені, – прохання сестри виглядало для мене дуже дивним, я просто не знала, що мені на це їй відповісти. Коли моя рідна сестра Наталя прийшла до мене із рішенням поїхати на заробітки, я спочатку її підтримала. Життя в неї було нелегке: сама виховувала сина Андрійка, грошей завжди бракувало, і я розуміла її прагнення змінити своє життя. Але коли Наталя сказала, що залишить сина зі мною, я розгубилася, адже зрозуміла, що це велика відповідальність
– Сестричко, лише ти мені можеш допомогти, прошу тебе, не відмов мені, – прохання сестри виглядало для мене дуже дивним, я просто не знала, що мені на це
Надійко, зрозумій правильно, переїзд до нас – не найкраща ідея. Ми тебе любимо, і завжди раді бачити у своєму домі, але мама занадто слабка, а у тебе діти, буде гамір, – батько якомога акуратніше намагався пояснити мені, що моя ідея з переїздом йому видавалася не найкращою. У моїх батьків є гарний заміський будинок, в якому ми з сестрою виросли, і я вирішила, що якийсь час ми ж родиною поживемо у них. Прийняла я таке рішення зовсім не тому, що нам нема де жити, у нас з чоловіком є гарна квартира. Просто у мене в голові визрів план, як допомогти мамі
– Надійко, зрозумій правильно, переїзд до нас – не найкраща ідея. Ми тебе любимо, і завжди раді бачити у своєму домі, але мама занадто слабка, а у тебе
На зимові свята я додому приїхала, і мене тут наздогнала новина – Роберто свій будинок на околиці Риму він залишив мені. Дочка моя як тільки почула це, так відразу прибігла, хоча до того вона не знаходила часу, щоб зі мною зустрітися. Юля вважає, що я цей будинок в Римі маю їй віддати, бо їхня квартира їм давно вже стала замала. – Я ще подумаю, ми або переїдемо в Італію, або продамо дім, і тут купимо собі щось пристойне, – будує плани моя дочка. – А тобі, мамо, скільки треба? Ти ж маєш відремонтований будинок в селі, там і житимеш, – каже
– Ти маєш з нами поділитися, тому що ти – наша мама. Ти ж добре знаєш, яка у нас зараз ситуація, – каже мені дочка. При чому, голос
Добре, що ти приїхала, Маріє, а то справа так закрутилася, що навіть не знаю. Не хоче слухати мене Мирослав, сказав, що про це і мови бути не може. Я сподіваюся, хоч ти йому все поясниш, – каже мені мій чоловік, не встигла я і сумки в коридор занести. Я приблизно розуміла, про що він говорить, але не зовсім підтримувала його в цьому питанні. – Зачекай, Степане. Дай мені в хату увійти, про справи поговоримо згодом, – кажу. Чоловік мій ніяк не може змиритися з тим, що зять наш відмовився від спадщини на користь своєї сестри
– Добре, що ти приїхала, Маріє, а то справа так закрутилася, що навіть не знаю. Не хоче слухати мене Мирослав, сказав, що про це і мови бути не
Що він тут робить, мамо? Ми ж домовлялися, що посидимо в родинному колі, – моя дочка була настільки схвильована, що я її заспокоїти не могла. – Оленко, хіба ще один гість нам завадить? Дивись, скільки усього на столі, іди до гостей, потім поговоримо. Дочка мене послухала, пішла у велику кімнату до гостей, а я залишилася на кухні, і просто не знала, що мені далі робити. План, який я придумала, не спрацював, а іншого виходу я поки-що не бачила
– Що він тут робить, мамо? Ми ж домовлялися, що посидимо в родинному колі, – моя дочка була настільки схвильована, що я її заспокоїти не могла. – Оленко,
Вірочко, треба 10 тисяч євро, у тебе ж точно є, – зателефонував мені мій чоловік в Італію. Я дещо здивувалася, навіщо йому така велика сума? У нас же все є: будинок на два поверхи, навколо будинку ми вже давно все довели до пуття, машина, сина свого ми квартирою забезпечили. То ж я не могла зрозуміти, для чого чоловік просить в мене ці гроші. – Петре, гроші у мене є, але я хочу знати, для чого вони тобі
– Вірочко, треба 10 тисяч євро, у тебе ж точно є, – зателефонував мені мій чоловік в Італію. Я дещо здивувалася, навіщо йому така велика сума? У нас
Ти що, і справді накрутила себе настільки, що повірила, що я з такою як ти одружуся, – відверто сміючись запитав Олексій. – Не ображайся, але ж ти сама бачиш, що ти мені не пара. Повертайся в своє село, там знайдеш достойного кандидата на роль чоловіка, а про мене забудь. – А як же наша дитина? – почала плакати Лілія. – Так, припини, я не люблю сльози, та й на мене вони не діють. Дитина – твоя, а отже і твій клопіт, я тут ні до чого, – Олексій розвернувся і пішов, а перед тим попередив, щоб вона забула назавжди його номер телефону
– Мамо, я маю тобі дещо сказати, – Ліля підійшла до матері і пильно глянула їй у вічі. – Але так, щоб батько не чув. – Невже не
Та ти хоч холодильник свій забери, не будь наївна, він до тебе не повернеться, – радять мені подруги, а я настільки розгублена, що просто не знаю, що мені робити. Якось я сиділа на роботі, і раптом на мій телефон прийшло дивне повідомлення з незнайомого номеру. “Відпустіть його, він вас не любить”. Я тричі перечитала повідомлення і вирішила, що воно не мені адресоване, можливо, хтось щось переплутав. Але прочитавши таке, я вже не знаходила собі спокою, робота мене ніяк не бралася. Через пів години прийшло ще одне повідомлення з цього ж номеру
– Та ти хоч холодильник свій забери, не будь наївна, він до тебе не повернеться, – радять мені подруги, а я настільки розгублена, що просто не знаю, що
На тебе одну, Тамаро, у мене надія. Треба хоч маленький вечірок зробити, бо в селі мене родичі не зрозуміють, а грошей ну зовсім немає, – сусідка прийшла до мене з самого ранку, щойно почула, що я додому у відпустку приїхала, і просить, щоб я позичила їй хоча б 50 тисяч гривень, бо її дочка надумала заміж виходити. Зичити гроші я не люблю, але мова йде про мою найближчу сусідку, ми з нею живемо хата в хату, і за багато років ми стали доволі близькими
– На тебе одну, Тамаро, у мене надія. Треба хоч маленький вечірок зробити, бо в селі мене родичі не зрозуміють, а грошей ну зовсім немає, – сусідка прийшла

You cannot copy content of this page