На тебе одну, Тамаро, у мене надія. Треба хоч маленький вечірок зробити, бо в селі мене родичі не зрозуміють, а грошей ну зовсім немає, – сусідка прийшла до мене з самого ранку, щойно почула, що я додому у відпустку приїхала, і просить, щоб я позичила їй хоча б 50 тисяч гривень, бо її дочка надумала заміж виходити. Зичити гроші я не люблю, але мова йде про мою найближчу сусідку, ми з нею живемо хата в хату, і за багато років ми стали доволі близькими

– На тебе одну, Тамаро, у мене надія. Треба хоч маленький вечірок зробити, бо в селі мене родичі не зрозуміють, а грошей ну зовсім немає, – сусідка прийшла до мене з самого ранку, щойно почула, що я додому у відпустку приїхала, і просить, щоб я позичила їй хоча б 50 тисяч гривень, бо її дочка надумала заміж виходити.

Зичити гроші я не люблю, але мова йде про мою найближчу сусідку, ми з нею живемо хата в хату, і за багато років ми стали доволі близькими.

Я в це село приїхала, коли заміж вийшла. Микола у своїх батьків єдиний син, тому свекруха моя наполягла на тому, що ми маємо жити з ними. Я не мала бажання жити з свекрухою, але любила свого чоловіка, і заради цього погодилася.

В невістках мені жилося не солодко, завжди було багато роботи. У свекрів була велика господарка, великий город, і все це вимагало багато зусиль і часу.

Коли наш з Миколою син підріс, я захопилася ідеєю, що поїду за кордон на заробітки. Чоловік не хотів, щоб я їхала, і його мама також, бо ж вони розуміли, що втрачають робочу силу, але я їх запевнила, що гроші, які я стану заробляти в Італії, все це перекриють.

Кажу, дивись, Миколо, ще кілька років, і син захоче одружуватися, а куди він невістку приведе, до нас, і будемо жити три покоління в одній хаті? Ти такого щастя нашому сину бажаєш? Сам він собі квартиру не скоро купить, бачиш які ціни, а в Італії за 3-4 роки можна заробити на квартиру, і це наш шанс.

Чоловік трохи подумав і погодився. Я поїхала в Мілан до однієї знайомої, яка там вже кілька років працювала і вже встигла обжитися. За 4 роки я придбала квартиру і відразу оформила її на сина. Він ще парубкує, але коли надумає одружуватися, то матиме куди привести дружину.

Правда, в квартирі ще треба ремонт зробити і меблі купити, але ми і з цим впораємося, головне, що є квартира.

Я попередила чоловіка, що приїду на зимові свята, але він щось зовсім не зрадів цій новині, сказав, роби як знаєш. А коли я приїхала, я ж бачу, що з ним щось не так, бо ходить і бурчить.

Питаю – що не так? А він мене ошелешив, що хоче зі мною розлучатися.

– Якщо тобі так було важко з нами, то чого прямо не сказала, а поміж люди нас обговорюєш? – ображено питає.

І тут до мене дійшло, звідки вітер дує. Перед поїздкою додому я говорила по телефону з сусідкою. Вона розповідала, що їй важко, а я сказала, що я її розумію, і так, по дружньому, додала, що мені в Італії значно легше, ніж вдома.

Душею я не кривила, сказала правду. Я вдома біля свекрухи працювала зранку до ночі. А коли був ще й сезон городів, то аж не хочеться той час згадувати.

А тут, в Італії, я живу в чистенькій квартирі, доглядаю 91-річну італійку, яка ще доволі добре себе почуває. Марія все сама робить, я лише прибираю, купую спезу, тобто продукти, готую і гуляю з нею.

Та мені Італія видається райським відпочинком в порівнянні з тим, скільки обов’язків у мене було вдома. Я навіть стала краще виглядати, і це всі помічають і мені про це говорять.

Усіма цими думками я щиро поділилася з сусідкою, яку вважала своєю подругою, і навіть запропонувала їй приїжджати до мене в Італію.

Хто ж знав, що вона цю нашу розмову передасть, та ще й в прикрашеному вигляді, моєму чоловікові і свекрусі, чим неабияк налаштує їх всіх проти мене.

Чоловік заладив, що жити зі мною не хоче, і треба подавати на розлучення.

– Їдь в свою Італію, купиш собі ще одну квартиру, і житимеш в ній сама, без наших корів і городів. Бач, якою сеньйорою стала! – каже.

А мені дуже прикро, бо не зважаючи ні на що, чоловіка свого я люблю і не хочу його втрачати, я ніколи не думала про розлучення, адже ми з ним стільки років уже прожили, сина виростили.

Але чоловік нічого не хоче слухати, каже що будемо розлучатися, а свекруха мене з хати виганяє.

І після всього, що сусідка наробила, вона хоче, щоб я їй гроші позичила, бо крім мене просто нікому, а вона хоче невеликий вечірок зробити доньці, щоб з родичами відмітити її заміжжя.

Гроші у мене є, але немає ніякого бажання зичити їх сусідці. А яка ваша думка – зичити чи не зичити гроші?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page