Марія на заробітках вже 20 років, не мені її гроші рахувати, але я розумію, що заробила вона вже чимало. Приїхали ми до неї в село, вона по телефону синам повідомила, що буде не одна. Тож я сподівалася, що нас належним чином зустрінуть. Водій нас підвіз до самої хвіртки, стали ми сумки з італійськими подарунками витягувати. Спочатку прийшов один син, потім другий. Вони відразу поділилися сумками і грошима, які привезла Марія, вона ще й в хату не встигла зайти
– Ольго, а поїхали в цьому році до мене, подивишся як я живу, відпочинемо собі гарно, у мене село курортне, мальовниче, – якось запропонувала мені моя подруга Марія.
Я виросла, заміж вийшла, а мама моя в Італію поїхала. Сімейне життя моє не склалося, чоловік пішов до іншої, навіть не подивився, що у нас з ним троє дітей. Мій колишній чоловік створив іншу сім’ю, а про наших дітей зовсім забув, все, що ми від нього отримували – це мізерні аліменти. А мені треба думати про майбутнє своїх доньок. – Треба було думати перед тим як заміж виходити, і якого чоловіка ти вибираєш на роль батька своїх дітей, – картає мене мама, замість того, щоб допомогти
– Я не зобов’язана сидіти з онуками, – заявила мені мама. – Це твої діти, от і викручуйся сама, – каже. – Мамо, ти ж розумієш, що крім
Ця не дуже приємна розмова давно між нами назрівала, бо свекруха моя робить явну різницю між моїм сином і донькою своєї дочки. Це проявляється як у ставленні, так і в подарунках, і мені завжди це не подобалось. А чоловік мій робив вигляд, що не помічає цього. Але нещодавно у племінниці був день народження, і чоловік переконався в тому, що я таки була права
– Не гарно якось вийшло, що ти від мами моєї подарунок не прийняла. Ніно, мама образиться, вона ж від щирого серця – каже мені чоловік. – Якщо б
В свій час я вийшла заміж і чоловік мене забрав жити до себе, так що на цьому подвір’ї я – невістка. У них було поряд дві хати – в одній, старішій, жили ми разом з чоловіковими батьками, а в іншій, новій, жила старша сестра чоловіка. Вона першою вийшла заміж і батьки збудували для неї цей будинок. Не можу сказати, що жили ми дружно, бо до мене завжди ставилися, як до невістки. Свекри хоч і жили разом з нами, та завжди більше допомагали доньці
– Швидко ж ти, Ольго, забула про все добро, яке наша родина тобі зробила, – стала картати мене сестра мого чоловіка. Вона розраховувала на мою допомогу, але я
З часом Тарас так звик до того, що дружина його забезпечує, що й зовсім перестав старатися, бо знав, що гроші є, у шухляді. Вероніка щиро вважала, що у них сім’я, і тому не розділяла гроші на “твої” і “мої”. У їхньому сховку завжди були гроші у вільному доступі для Тараса. Вона навіть не питала, куди він їх витрачає, бо не мала на це часу. Вероніка багато працювала, добре заробляла, але зовсім забула про себе і про свій зовнішній вигляд. А тим часом, Тарас знайшов собі іншу
– Вероніко, мені гроші потрібні, щось я їх не бачу у нашому сховку. Ти їх кудись переклала? – здивовано запитав Тарас, оглядаючи пусте місце у шухляді, в якій
Минуле повернулося так раптово і несподівано, що перевернуло життя Марини з ніг на голову. Якби хто знав, скільки сил і часу вона витратила на те, що все забути, а особливо назавжди викреслити з своєї пам’яті Сергія, і їй це майже вдалося, але він повернувся через 20 довгих років, щоб, здається, знову зіпсувати їй життя
Минуле повернулося так раптово і несподівано, що перевернуло життя Марини з ніг на голову. Якби хто знав, скільки сил і часу вона витратила на те, що все забути,
На відпочинок в санаторію я більше року гроші складала, бо мені ж ніхто не допомагає, я маю сама на себе розраховувати. От я так і роблю, але мені доводиться економити на всьому. Я собі ніколи дорогі продукти не дозволяю купити, завжди шукаю щось дешевше, по акції. А тут внуки приїхали, я ж не можу дітей дешевою ковбасою годувати, тому йшла в магазин і купувала якісні продукти. Так я і витратила всі свої заощадження
Мені 62 роки, я вже пенсіонерка. Останнім часом я щось стала гірше себе почувати, тому вирішила, що поїду в санаторій здоров’я підправити. Мене підтримала моя сусідка, ми з
Відразу по приїзду додому я змінила свою поведінку. Сини з невістками в той же день збіглися до мене, на подарунки і гроші чекали. Гостинці я їм віддала, а вони дивляться на мене здивовано, бо чекають на італійський черговий транш, вони вже навіть на ці гроші планів набудували. А я їх розчарувала, кажу: “Від сьогодні забудьте про мої гроші. Тепер я заробляю лише на себе, а ви йдіть на свій хліб”
– Від сьогодні забудьте про мої гроші. Не дам більше нікому жодного євро, – заявила я своїм дітям відразу по приїзду. Вони спочатку думали, що я так жартую,
Нема в мене більше брата, бо гроші його дуже змінили. Ми в дитинстві останню цукерку наполовину ділили, і я сподівалася, що ми так протягом усього життя будемо одне одному допомагати. Та мушу визнати, що я помилилася. У мене зараз склалася непроста ситуація, і в силах брата мені допомогти, та він відмовив мені
– Не варто, Маріє, змішувати ці поняття, родина родиною, а гроші – окремо. Сама подумай, ми вже давно не діти, які цукерками ділилися, – каже мені Віктор. А
Василь ходив по подвір’ї і милувався красою навколо. В руках у нього було горнятко кави, а на столі на нього чекали смачні сирники, які напекла дружина. Дарина встала вдосвіта, приготувала сніданок для чоловіка, який ще солодко спав, а сама побігла на грядки садити розсаду помідорів. Сусідка, яка спостерігала через огорожу за всім цим дійством, не витримала, співчутливо подивилася на Дарину і сказала: «Коли ж ти нарешті почнеш себе цінувати? Чому Василя свого до роботи не залучаєш?»
– Ти, Дарино, в цьому році і помідори сади, і огірочки, ти ж знаєш, як я все це люблю, – Василь ходив по подвір’ї і милувався красою навколо.

You cannot copy content of this page