op

— Якщо твоя мама знову зажадає путівку в санаторій, ти віддаси їй наші останні копійки й навіть не спитаєш мене? — Надія дивилася в очі чоловікові, міцно тримаючи

— Якщо ти зараз збереш речі й поїдеш у те забуте село, назад вороття не буде, ти чуєш мене? Олексій стояв посеред орендованої квартири з чашкою в руках

— Ти справді вважаєш, що я нічого не помічаю, чи просто вирішив зробити з мене наївну дурненьку? — тихо, але дуже чітко запитала Соломія. Максим стояв біля вхідних

— Якщо ти зараз знову поїдеш копати їм город, додому можеш у неділю не повертатися! Мар’яна стояла в коридорі, спершись на одвірок, і дивилася, як чоловік мовчки пакує

— Більше моєї ноги у твоєму дворі не буде, невдячна! — крикнула мама й випустила з рук сапу прямо на рівненький газон. — Мамо, я прошу тебе, поклади

— Або ти береш кошика і йдеш вибирати картоплю за копачкою, або забираєшся геть із моєї хати просто зараз! Галина Степанівна стояла на високому мурованому ґанку, вперши руки

— А ми вирішили, що твоя ділянка усе одно пустує, тож побудемо тут, поки тебе немає вдома, — спокійно, навіть повчально заявив сусід і поправив кепку. Я стояла

— Ти стала просто зручною річчю, Марино. Як старе домашнє взуття, яке не тисне, але в люди в ньому не вийдеш. А Юля — це свято. Розумієш? Справжнє

— Чужим добром тільки очі виїдаєш, а власного за п’ять років так і не надбав! — кинула вона чоловікові просто в обличчя, щойно за ними зачинилися двері орендованої

— Доню, а навіщо тобі стільки чобіт, якщо в тебе лише дві ноги? Я віддала твої шкіряні черевики нашій сусідці, їй вони потрібніші, — ці слова свекруха вимовила