op

— Якщо тобі так неприємно сидіти за моїм столом, мамо, то двері он там! — ці слова вирвалися у Мар’яни зовсім не голосно, але в кімнаті враз стало

— Ми вирішили, що весілля можна відкласти, а город біля хати треба брати зараз, бо сусіди передумають, — спокійно сказала майбутня свекруха Надія Петрівна і поставила горнятко з

Мирослава стояла посеред подвір’я, тримаючи в руках дорожню сумку. Вона приїхала першим ранковим автобусом із великого міста. Три години тряслася старим рейсом, потім довго йшла пішки від зупинки

— Якщо ти зараз же не сядеш за кермо і не повезеш мамині помідори в село, я не знаю, навіщо ми взагалі одружувалися! — А я виходила заміж

— Якщо ми зараз не візьмемо сапи в руки, то за що ж ми взимку спасибі скажемо? — свекруха поправила робочий капелюх і простягнула мені держак. Саме так

— Я працюю до темряви на двох роботах не заради того, щоб твоя мама жила краще, ніж ми удвох! Якщо доросла людина хоче гарного життя, то нехай сама

Ранковий потяг із Болоньї до Неаполя завжди гудів однаково. Металевий стик коліс, приглушені розмови пасажирів, запах гіркуватого еспресо з паперового горнятка. Марія сиділа біля вікна, поклавши долоні на

Коли Галина у сорок років застібала блискавку на великій картатій валізі, руки в неї тремтіли. Це було тремтіння не від страху перед чужою країною, а від глухої, задавненої

— У сорок три роки ще не пізно навчитися бути доброю господинею, — голосно промовила свекруха і підняла гарний паперовий пакунок. За великим святковим столом раптом запанувала ніякова

— Голубці накрутиш заздалегідь, а мʼясо запечеш зранку, щоб свіже було до столу, і загалом складеш меню на 20 осіб — свекруха поклала на кухонний стіл товстий зошит