op
«Та продай ти ту свою квартиру! Продамо її, додамо трохи та купимо нормальну велику дачу для всієї родини, щоб усі разом щоліта збиралися!» — саме з цих слів
— Ти уявляєш, скільки людей я вже запросила, а ти мені кажеш про якісь там заощадження? — голосно гомоніла у слухавку молодша сестра. — Ти ж роками там
– Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка зателефонувала мені в
«Ти що, серйозно зібрався розлучатися через те, що я попросила втихомирити твоєю маму?» — Олена стояла посеред кімнати, міцно стиснувши пальці в кулаки, і не вірила власним очам.
«Твої підробітки за комп’ютером — це так, дрібничка на шпильки, тому від першого числа наш сімейний бюджет буде роздільним». Саме з цього короткого ультиматуму розпочався вечір суботи, який
— Забирайся звідси, збирай свої речі і йди, і мені байдуже, що про нас скажуть сусіди чи родина! — сказала Софія, стоячи на порозі кухні й міцно стискаючи
— Я віддала синові всі свої збереження, а тепер ти зобов’язана мене утримувати! — заявила мати прямо з порога, навіть не роззувшись. Софія стояла в передпокої власної квартири
— Це ти йому не дала шансу, Назар збирався повернутися додому, — з обвинуваченням у голосі мовила свекруха. — Твій чоловік збирався повернутися, а ти його навіть вислухати
— Мені потрібна господиня, котра доглядатиме хату і пектиме пироги, — ці слова пролунали з вулиці так виразно, ніби чоловік говорив просто у кімнаті. Галина застигла біля відчиненого
— Скажи мені відверто, Олю, ти взагалі плануєш колись знайти нормальну роботу, чи так і будеш усе життя в телефон підглядати? Ці слова Ганни Іванівни, вимовлені спокійним, майже